За розробку сушильної камери Анатолій Архипчук вже отримав авторське свідоцтво і планує отримати 8 патентів.

Наш час аж ніяк не назвеш часом грандіозних відкриттів. Століттями люди досліджували різноманітні явища, і віднайти щось нове стає все важче. Так воно склалось і в сушінні деревини, без якого деревообробникам не обійтись. Техніка і технологія цього процесу пішла настільки далеко, особливо за кордоном, що здається, далі вже нікуди.

Насправді ж і нині проводиться багато досліджень цього процесу обробки деревини. Можете не вірити, але є й відкриття. Ось, наприклад Анатолій Архипчук на своєму невеличкому підприємстві ТзОВ “Ясени” розробив конвективну сушильну камеру об’ємом до 50 м3, яка лише за 10 днів висушує хвойну деревину з мінімальними економічними затратами. Насправді відразу і не збагнеш, що Анатолій Олексійович розробив щось нове. Але коли ознайомитися поближче, то перед нами виявиться справжнісіньке ноу-хау.

Фірма “Ясени” надає послуги населенню з виготовлення столярних виробів, розпилювання деревини.

Після школи, – розпочинає свою розповідь Анатолій Олексійович, – поступив в училище і отримав кваліфікацію електрослюсар-підземник. Працював на шахті у відділі головного механіка. Згодом навчався в Дніпропетровському гірничому інституті. Працював гірничим майстром, начальником проходки та зміни, заступником головного інженера шахти. У 1994 році перебрався з сім’єю жити в Радехів (Львівська обл.). Саме тут зайнявся деревообробкою, і коли організував столярний цех, поставив лісопильну раму, постало питання про сушіння матеріалу.

Під сушильну камеру придався колишній склад цементу. Утеплили панельне перекриття, зробили новий дах. Бокові стіни, завтовшки у півтори цегли, виробники не утеплювати. А ворота камери залишилися, ще з часів складу, зовсім не ущільнені, як цього вимагають всі виробники сушильних камер. Для обігріву камери побудували спеціальний котел власної конструкції, який має хорошу тепловіддачу. Перший теплообмінник для котла я виготовив разом з тутешнім спеціалістом. Однак цей теплообмінник пізніше довелося замінити. Для відбору тепла поставили не дуже потужний вентилятор, а для обдування штабеля – два малопотужні. Загальна потужність вентиляторів складає 6 кВт. Ось вже три роки тут сушимо деревину. І доволі успішно.

Для опалення сушарки використовується тирса, яка подається з пилорами скребковим конвеєром. Зимою використовуються для опалення і кускові відходи. Конструкція котла влаштована так, що тирса згорає цілком. Температура в камері підтримується на рівні 60 оС. В камері розміщено лише один звичайний термометр при вході. Температура підтримується на заданому рівні. В працюючій камері з першого для сушіння і до останнього видимість – як удень, пари немає зовсім, тож стіни не мокріють від конденсату. Повітря безперервно циркулює через теплообмінник.

– Сушити вчився самотужки, – продовжує Анатолій Архипчук, – Чітко дотримувався режимів, які вичитував у різних виданнях, контролював вологість повітря в камері і температуру. Однак тривалість сушіння в мене складала 15-17 днів. Уже тоді до нас зверталося багато клієнтів, які хотіли сушити деревину. Тому поступово встановлював свої режими, і довів тривалість сушіння до 10-13 днів. На якість сушіння це не вплинуло. Дошку в камері не крутить, вона не розтріскується. Разом сушимо і соснову дошку і дубову свіжорозпиляну фрезу, і її торці залишаються цілими. Кінцева вологість матеріалу складає 10-12%. Порівнювати мою сушарку із закордонними аналогами якось і не випадає. Дуже багато відмінностей. Коли для імпортних камер найголовнішим у вартісному відношенні є сушильне обладнання, то для моєї – сама камера. За технологією сушіння, яку тут застосовано, можна отримати 8 патентів. А це значить, що є вісім суттєвих відмінностей від вже відомих сушильних камер. Отримав за свою ідею авторське свідоцтво. Нині розробляю технічні умови і в майбутньому зможу отримати патент на винахід. На перший погляд, все видається дуже простим, і кожен може зробити собі таку саму сушильну камеру. Однак, є дуже багато різних нюансів. Мені допомогло те, що працював на шахті, розраховував там вентиляцію, що дало мені змогу чітко прорахувати вентиляцію в теплообміннику і сушарці загалом.

Сушильна камера працює постійно. Сушать тут свою деревину переважно виробники меблів і столярних виробів. Так, приватний підприємець Олег Мочурад користується послугами сушіння від самого початку роботи камери. “Виготовляю різні столярні вироби, – каже він, – та меблі з масивної деревини: кухонні куточки, столи, табуретки, підставки під квіти. Сушу в камері, розробленій Анатолієм Олексійовичем, всю необхідну мені сировину: дубові дошки, вільхові, соснові тощо. Користуюся послугами вже третій рік і не мав жодних претензій щодо якості сушіння”. Послугами винахідника також користувалося багато інших фірм. Наприклад, фірма “Львів-Реставрація”, яка відновлювала палац Бандінеллі у Львові, сушила бруси перерізом 120х250 мм. Подібних прикладів можна навести багато. Тож у сушарки Архипчука, певно, великі перспективи.

Михайло КОВАЛЬЧУК.

Газета "Деревообробник"