П. П. Онуфрик начальник науково-дослідного сектора УкрДЛТУ, к. т. н., ст. наук. співробітник

 Унікальні фізичні властивості деревини – колір , блиск і текстура, дані їй Природою, роблять її впродовж тисячоліть незмінним матеріалом для широкого вжитку. Ці характеристики деревини найбільш повно розкриваються, перш за все, на паркетних підлогах, особливо якщо вони освітлені потоком сонячного проміння. Завдяки можливості настеляння елементів паркетного покриття в різних, в основному, взаємно перпендикулярних напрямах, які створюють "гру" гами кольорів і відтінків, що переливаються залежно від напрямів волокон деревини відносно джерела світла і прозорого оздоблення, підлоги стають високохудожніми виробами. Відомо, що деревина горіха може мати до 40 відтінків.

Появі паркетів передував тривалий процес художньої обробки деревини. У древньому Єгипті, Греції, Римі в інтер`єрі дерево використовували на оформлення стін, а підлоги викладали з різнокольорового каміння і фаянсових плит. В XI ст. у Софіївському соборі Києва були багаті мозаїчні набори підлог. У XII ст. у Благовіщенському соборі Чернігова підлоги викладали не тільки різнокольоровим камінням, а й гладкими поливаними керамічними випаленими плитами невеликих розмірів — також різноманітних кольорів.

Потім прийшла черга підлог із дерева. У громадських будівлях древньої Русі укладали підлоги з розколених колод, які лежали безпосередньо на ущільненій глиняній основі або на балках, до яких їх прибивали дерев`яними гвіздками. Щілини між колодами заливали вапном, змішаним із смолою. У XVI ст. з`явилися підлоги з дубових дощин-клепок, які вкладались "ялинковими рядами" на дощату основу з деревини хвойних порід. З того часу підлоги з невеликих дерев`яних струганих планок стали називати паркетинами, або просто паркетом.

Відомий сьогодні рисунок паркету "в ялинку", який використовувався ще архітектором В. Растреллі, нині знайшов найширше застосування у громадському та житловому будівництві. Ці перші прості паркетні підлоги з поштучного паркету — різновид дерев`яної мозаїки.

Традиції високохудожньої різьби древньоруських зодчих і мозаїки на дереві західноєвропейських майстрів послужили основою для стрімкого розвитку художнього паркету в середині XVIII ст. Настеляли планки з різних порід деревини товщиною 5-15 мм певними рисунками на щит-основу з деревини хвойних порід. Приклеювали планки до основи риб`ячим клеєм.

Паркетні підлоги мають великі переваги перед підлогами з інших матеріалів. Вони створюють відчуття теплоти, є гігієнічними, еластичними, звукопоглинаючими, легкими при обробці і порівняно дешевими. Крім того, лицеві покриття паркетних підлог виготовляють із деревини твердих листяних порід, яка, маючи багату текстуру, барвистість із широкою гамою відтінків, дозволяє створити неповторний естетичний ефект.

Про широке використання паркетних підлог можна судити хоча б з того, що наприкінці XVIII ст. на виготовлення паркетів застосовували понад 50 різних порід деревини, а також вставки із слонової кістки і перламутру. Нині стандарти передбачають виготовлення планок на лицеві покриття паркетних виробів із 16 порід деревини, а фактично застовують лише одну - дві породи.

На початках, понад 300 років тому, підлоги виготовляли вручну, природне сушіння деревини тривало декілька років. Нині ці перші художні підлоги називають "килимовим паркетом".

Рисунки лицевих покриттів у цих підлогах — це геометричні орнаменти з постійним повторенням одного й того ж елемента, фігури або живописного візерунка, найчастіше — у вигляді групи квітів або декоративних рослин, так звані рослинні орнаменти.

Існували два способи виконання такої мозаїки з деревини: маркетрі-набір рисунку із окремих планок, щільно припасованих одна до одної та інтарсія - інкрустація, коли в основний фон із однієї породи деревини з однаковою фактурою врізали вставки з інших порід з різною фактурою. Інколи робили вставки з інших матеріалів.

Професор К. Соловйов у праці, присвяченій паркету, писав: "...надзвичайно важливим і великим мистецтвом у паркеті є правильне розколювання дерева, підбір і укладка під певним кутом сусідніх паркетин. Це і створює одну із найбільш характерних особливостей художнього паркету — мінливу гру дерева на світлі. Розколене дерево, в якому напрям волокон йде перпендикулярно до джерела світла, звичайно здається темним, а напрям волокон деревини, що йде паралельно джерелу світла, — світлим. Ці властивості деревини були широко використані для паркету. Залежно від освітлення зрізів і від переміщення — окремі частини паркету або палали світлими плямами, або згасали".

З розвитком столярного ремесла мозаїка паркетів стала настільки досконалою, що "мерехтливі" підлоги відкрили для спостерігачів неповторні рисунки текстури деревини, створені самою природою. З цього часу слово паркет вживається як символ салону, світського способу життя — таке найбільш влучне визначення цьому виробу дає Словник української мови (К.: Наукова думка, 1975).

Рисунки лицевого покриття паркетних підлог ХУПІ-ХІХ ст. завжди узгоджувались із стилем оформлення стін і стелі приміщень. У приміщеннях строгих, прямокутної форми, без надлишків у прикрасах настеляли паркетні підлоги з геометричним рисунком. Там, де панували округлі лінії, ліпні прикраси, де було багате оздоблення стелі, вдавались до паркетної підлоги із рисунків живописної композиції.

Поняття "паркетні підлоги", як синонім чогось особливого, витонченого і незвичного, збереглось до наших днів. Досвід композиційного оформлення рисунків у минулому не повинен бути втрачений.

Як найбільш привабливі з усіх видів дерев`яних підлог, паркетні підлоги за останнє століття пройшли декілька стадій свого розвитку. Від високохудожніх, що виготовлялись безпосередньо на місці, через попередньо виготовлені у виробничих умовах паркетні щити, щитки і масово продукований поштучний паркет до сучасних паркетних виробів повної заводської готовності — паркетних дощок. На жаль, на цьому довгому шляху розвитку чимало нововведень, спрямованих на зниження матеріаломісткості та трудомісткості, негативно відбилось на вигляді паркетних виробів.

Науково-технічний прогрес XX ст. відкрив нові можливості в техніці і технології виробництва паркетних виробів, але змінив у гірший бік їх зовнішній вигляд. Зникла колишня зовнішня привабливість лицевих покриттів паркетних виробів. Нині на сучасному виробництві, що працює на досконалій технології, оснащене передовою технікою, з дорогоцінної дубової сировини виготовляють тришарові паркетні дошки з лицевим покриттям, набраним простим палубним рисунком із планок однієї довжини. Настелені підлоги з індустріальних паркетних виробів у палацах, клубах, танцювальних залах, урядових і громадських будівлях свідчать про значне спрощення змісту рисунків лицевих покриттів.

З року в рік, починаючи з 50-х років, нарощують обсяги виробництва паркетних виробів з постійним погіршенням рисунків лицевих покриттів. У всьму світі нині домінують паркетні підлоги з палубним рисунком "ялинка", "прямий квадрат".

Усі паркетні вироби, що існують сьогодні, можна згрупувати за двома видами:

— одинарні — із масивної деревини;

 

• шаруваті — клеєні тонким лицевим покриттям.

   

До другого - дво- і тришаруватий паркет, паркетні щити і паркетні дошки.

Найбільш універсальним паркетним виробом, придатним до багатосерійного виробництва з використанням високопродуктивного автоматизованого обладнання, є паркетні дошки. На 1 млн. м² паркетних дощок необхідно витратити 30 тис. м³ деревини твердих листяних порід, для виробництва такої ж кількості поштучного паркету — 80 тис. м³. Трудозатрати при настелянні підлог із паркетних дощок у 2,5 раза менші, ніж при настелянні підлог із поштучного паркету. Наприкінці 90-х років питомий обсяг випуску паркетних дощок у Швеції досяг 97, Данії — 98, Норвегії — 96, Австрії — 70, Нідерландах і Фінляндії — 55, Росії — 17, Україні — 8%. Конструкції сучасних паркетних дощок є більш досконалими ніж ті, що були розроблені в 1940 р. у Швеції.

У світовій практиці виробництва паркетних дощок відомі дві конструкції паркетних дощок: дво- і тришаруваті. Паркетні дошки обидвох конструкцій можуть виготовлятись несучими і ненесучими. Перші вкладають на лаги, а другі - на суцільну основу.

Габаритні розміри паркетних дошок і граничні відхилення від них, мм

Паркетні дошки розрізняють за зовнішнім виглядом набору планок лицевого покриття:

 

• з розташуванням планок у поперечному або поздовжньому напрямку;
  
  
• з розташуванням планок у двох взаємноперпендикулярних напрямках.

Недоліки паркетних дощок:

• при виготовленні планок лицевого покриття їх третя частина йде у відходи, які не використовуються;
  
  
• при порушенні умов експлуатації вони змінюють форму і монолітність;
  
  
• їх лицеві покриття не відзначаються належним естетичним рівнем через спрощений натуралізм наборів планок.

В Українському державному лісотехнічному університеті (УкрДЛТУ, Львів) розроблено раціональні способи механізованої переробки бракованих паркетних планок і формування з них у комбінації з повномірними планками лицевих покриттів, які забезпечують максимальний вихід планок, естетичну ефективність і якість паркетних дощок. Вирішення комплексу взаємопов`язаних науково-інженерних питань експлуатаційного, топологічного, дослідницького, проектно- конструкторського, технічного і технологічного характеру дозволило створити паркетні дошки орнаментальних композицій. При побудові орнаментальних композицій на підлогах з паркетних дощок враховували:

— особливості розміщення планок лицевого покриття, які виявляють такі фізичні властивості деревини, як колір, блиск і текстуру;

— ширину ступні чи розміри кроків спостерігача при ходінні;

— цілісність ідеї рисунку, який би сприймався. Для побудови орнаментальних композицій на лицевих покриттях паркетних дощок, на чому б ми не базувались — на давньому багатосхемному комбінаторному паркет-орнаменті Дюрера чи сучасній мозаїці Пенроуза, використовувалось правило золотого перерізу — гармонійного поділу в крайньому і середньому відношенні за рахунок планок шириною 21, 34 і 55 мм — чисел із ряду Фібоначчі. При такому підході побудова орнаментів на паркетних підлогах відбувається із модульних елементів.

При побудові орнаментальних композицій на сучасних паркетних виробах застосовують три різновиди орнаментів:

— сітчасті орнаменти, які заповнюють суцільними візерунками всю поверхню підлоги;

— орнаментні фризи, якими тільки окантовують підлогу;

— орнаменти, вписані в коло-розети, що містяться в центрі підлоги.

Фризи і розети рідко застосовують для підлог у сучасних житлових приміщеннях, тому суцільні візерунки на підлогах із паркетних дощок доцільно формувати на квадратній, трикутній, прямокутній, ромбовидній і паралелограмній формі сіток.

На ці сітки можна нанести вісім геометричних фігур, які заповнять їх площу без перекриття і проміжків при паралельному перенесенні фігур. Цими фігурами є квадрат і правильний шестикутник, при розтяганні і стисканні яких отримують три паралелограми: прямокутник, ромб і косий паралелограм, - і три шестикутники: шестикутник, витягнутий за медіаною протилежних сторін, шестикутник, витягнутий за бісектрисою протилежних сторін, і косий шестикутник.

Не всі ці фігури раціональні з точки зору технічного і технологічного виконання, тому існує 48 варіантів їх поділу на рівні частини. У результаті такого поділу отримують рівні багатокутники, з яких вибирають раціональні і ними заповнюють лицеві покриття паркетних дощок без пропусків і проміжків певними фігурами у положеннях, зображених повертанням цих фігур довкола осей, або відзеркаленням їх у площинах симетрії. Послідовність побудови орнаментальних композицій включає вибір форми сітки, на яку наносяться паркетні планки, складені у вигляді фігур з осями симетрії 1, 2, 3, 4 і 6. На паркетах може бути тільки 17 поєднань фігур з такими осями симетрії. Це означає, що одна й та ж фігура, складена із паркетних планок, повторюється на площині 17 разів різними елементами симетрії і всіма можливими їх перестановками.

Дотримуючись наведених вище правил побудови площинних орнаментів, в УкрДЛТУ створено різноманітні модульні варіанти орнаментальних композицій для підлог з паркетних дощок і паркетних плиток. До них належать паркетні дошки “Кристал”, “Орнамент”, “Квітка”, “Стеон”, “Зигзаг”, “Доріжка”, “Візерунок”, паркетна плитка “Вітряк”, паркетна плитка з доборами “Живопис” та інші.

Ці українські промислові зразки сучасних паркетних виробів – одна із спроб відновити перервану стильову тенденцію паркетів минулого.

Їх реалізація у широкому загалі базується на інноваційних способах формування лицевих покриттів та основи паркетних виробів. Завдяки ним у виробах утворюються компенсаторні зони, які підтримують вільну зміну лінійно-об`ємних розмірів деревини при зволоженні і висиханні. Цим гарантується формостійкість паркету впродовж всього періоду експлуатації. Нові технічні рішення забезпечуються через застосування функціональних проміжних шарів, які надають паркетному виробу можливість бути “кондиціонером природної дії” - вбирати вологу при зволоженні експлуатаційного середовища і віддавати її при його висиханні.

Тестування цих паркетів на відповідність сучасній номенклатурі показників якості паркетних виробів покаже яке місце вони займуть у майбутньому серед традиційних паркетів.