Більше ніж рік тому наша газета вперше опублікувала матеріал про намір АТ “Австрійські федеральні ліси” взяти в довгострокову оренду ліси в українських Карпатах. Відтоді ми не раз надавали слово і прихильникам, і опонентам пропозицій австрійців. Урешті-решт, після багатьох зустрічей на різних рівнях зацікавлені партнери представили на розгляд проект під назвою “Карпатиленд”. Згідно з проектом “Форія-Львів” – українське дочірнє підприємство австрійської фірми “Форія-АФЛ Форстменеджмент” (дочірня компанія державного АТ “Австрійські федеральні ліси”) – має намір здійснювати лісогосподарювання на території Старосамбірського, Сколівського та Турківського районів упродовж 25 років. Досі угоди ще не підписано, в усякому разі жодної офіційної інформації немає. Питання: чи прийде в наш ліс інвестор? – залишається відкритим. Тим часом, науковці та фахівці лісу дають оцінку економічної, екологічної та соціальної доцільності проекту. Одні вказують про слабкі сторони угоди, інші бачать в цьому вигоду для гірських лісів, треті ж говорять про недоцільність її підписання.

Газета “Деревообробник” і надалі подаватиме на своїх шпальтах різні погляди на проблему розвитку лісів Карпат, зокрема – проект “Карпатиленд”. Нині пропонуємо статтю професора УкрДЛТУ Ігора Синякевича.

Світова спільнота стурбована глобальними екологічними змінами навколишнього природного середовища, що відбуваються під впливом його забруднення та іншої деструктивної антропогенної діяльності. Особливе занепокоєння викликає руйнація вразливих лісових екосистем – в першу чергу, гірських. Тривога за стан гірських лісових екосистем пролунала на багатьох міжнародних форумах (Міжнародній конференції ООН, що відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро; Віденській конференції міністрів європейських країн у 2002 році; Міжнародній конференції з довкілля, що відбулася в травні цього року в Києві). Про актуальність цієї проблеми свідчить те, що 2002 рік був оголошений ООН роком гір. Увага до гір з боку ООН настільки велика, що 11 відтепер грудня щороку відзначатиметься як Міжнародний день гір.

В документах ООН (зокрема, в резолюції від 30 червня 2003 року № 57/245) зазначається, що гірські ліси є важливим чинником для екологічного оздоровлення світу, оскільки вони сприяють збереженню біорізноманіття, розвитку тваринництва і поповненню харчових продуктів. Звертається увага на те, що гірські ліси забезпечують охорону вод, збереження і відтворення водозборів. Висловлюються сподівання, що господарська діяльність у лісах сприятиме викоріненню бідності в гірських районах. Підтверджується необхідність охорони гірських лісів і сталого управління.

Світова спільнота схиляється до того, що господарська діяльність у лісі повинна якомога менше порушувати цілісність екологічно вразливих гірських екосистем. Лісове господарство в гірських лісах повинно уникати проведення суцільних рубок лісу.

Було б великою помилкою будувати регіональну лісову політику щодо використання лісових ресурсів Карпат на основі чинного морально застарілого національного лісового законодавства. Раціональне лісокористування в Карпатах можна забезпечити лише на основі оновленої національної лісової політики і реформування лісового господарства. Наше бачення цих процесів представлене в проектах законів “Лісовий кодекс України” (опублікований в газеті “Деревообробник”, № 15, 2002 рік) та “Національна лісова політика” (опублікований в газеті “Деревообробник” № 14, 2003 рік).

Лісова політика щодо гірських лісів Карпат має бути спрямована на згортання лісозаготівель і зміцнення екологічних функцій лісу, інтегрована з соціальною політикою і сприяти перетворенню цього регіону на зону туризму і рекреації.

Якщо врахувати об’єктивну необхідність стабілізації довкілля та його захисту від руйнівної антропогенної діяльності, з роками зростатиме значення лісів в “озелененні” Землі. З роками зростатиме увага до гірських лісів, оскільки вони є найбільш важливим стабілізуючим чинником екологічно вразливих гірських територій. Крім того, необхідно враховувати те, що гірські ліси є мальовничими об’єктами природи, які приваблюють відпочиваючих. Використання лісів Карпат для рекреації в майбутньому приноситиме значно більші доходи, ніж лісозаготівля. Подібна ситуація склалася нині з морськими китами. Доходи від екотуризму, що пов’язаний з цими тваринами, в десятки разів перевищують доходи компаній, що займаються відстрілом морських китів.

Необхідно враховувати також те, що доходи в лісозаготівельному виробництві будуть зменшуватися внаслідок того, що природоохоронні вимоги щодо технологій лісозаготівель зростатимуть. Навіть при сучаcних природоохоронних вимогах щодо експлуатації гірських лісів в багатьох країнах лісозаготівельне виробництво є нерентабельним, а відповідно, отримує фінансову підтримку з боку державних і місцевих органів. В Австрії, наприклад, субсидії в лісове господарство в 1987-1994 роках складали 67 млн. євро. Вони спрямовувалися на будівництво доріг, лісозаготівлю, догляд і охорону лісу тощо.

Як на мене, перспективною може виявитися співпраця європейських країн у рамках Конвенції про охорону навколишнього середовища Карпат, яку підписали Україна, Словаччина, Угорщина, Румунія, Сербія та Чорногорія (до неї мають приєднатися Польща та Чехія). Конвенція передбачає відновлення екосистем Карпат, спорудження гребель та доріг за рахунок коштів національних і західних донорів. Така співпраця для України є набагато кориснішою порівняно з тією, що пропонує австрійська сторона в рамках проекту “Карпатиленд”.

Для теперішнього і майбутніх поколінь варто зберегти праліси Карпат, які, на думку проф. С. Стойка, є унікальними об’єктами для провадження наукових досліджень.

Для відпочиваючих карпатські ліси будуть повноцінними лише тоді, коли вони виглядатимуть не суцільними вирубками, що нагадують інколи місячні ландшафти, а милуватимуть око мальовничими краєвидами. Час відмовитися від суцільних рубок у Карпатах, ширше застосовувати екологічно безпечні технології лісозаготівель, що передбачають використання гужового транспорту. З метою поширення таких технологій в США створена асоціація лісовласників, що пропагує використання коней в лісовому господарстві. В зв’язку з цим, виникає запитання. То ж чи потрібні Україні австрійські технології лісозаготівель, що передбачають використання канатних установок ціною близько 200 тис. євро? Їх застосування пов’язане не лише з економічними, але і соціальними втратами. Австрійські технології в Україні призведуть до збільшення робочих місць в Австрії (за рахунок імпорту в Україну лісозаготівельної техніки) та зменшення робочих місць у лісовому господарстві Карпат.

Прихильники австрійських технологій лісозаготівель часто посилаються на технічний прогрес як об’єктивну необхідність. Вони, здебільшого, мають на увазі радянську концепцію технічного прогресу. Хочу звернути вашу увагу, шановні читачі, на те, що технічним прогресом можна назвати лише такий розвиток суспільного виробництва, який призводить до зменшення деградації навколишнього природного середовища і природних ресурсів. Зокрема, в лісовому господарстві він призводить до накопичення лісових ресурсів і зростання їх позитивного впливу на навколишнє природне середовище.

Сучасний суспільний розвиток, на жаль, спрямований на нищення природи і духовності, отже він не має нічого спільного з прогресом. В зв’язку з цим, мені імпонує лісова політика США щодо використання коней в лісовому господарстві, а також Швейцарії, де передбачено обмеження транспортної доступності до лісів з метою збереження вразливих гірських екосистем в Альпах від надмірного антропогенного руйнування. Така політика, крім того, є перспективною щодо гірських лісів через глобальні кліматичні зміни, що дають про себе знати в усіх сферах суспільного виробництва.

Європейські домовленості зі сталого розвитку лісового господарства передбачають виділення в кожному регіоні спеціальних природоохоронних ділянок з метою збереження біорізноманіття. Під особливою охороною повинні бути ліси навколо об’єктів, що є пам’ятками історії.

Цього літа я з болем спостерігав ландшафти навколо Скель Добуша (територія Болехівського держлісгоспу), зруйновані байдужою господарською діяльністю. На місці мальовничих краєвидів, які я бачив у 1968 році, постала руїна.

Не краща ситуація складається навколо давньоукраїнської наскельної твердині Тустань (ІХ століття), що розташована біля с. Уричі Львівської області.

Мальовнича гірська природа Карпат з її лісовими ландшафтами та унікальними мінеральними водами в перспективі може перетворитися на потужний валютний цех України, якщо ми, сучасне покоління українців, зуміємо зберегти це природне багатство від подальшої руйнації і розумно використати для потреб національної економіки і соціального розвитку.

Не все добре в лісовому господарстві України. Всі ті негаразди, що можна побачити в українських лісах, не є особливим винятком. Подібне можна спостерігати в усіх сферах суспільного життя, пронизаного корупцією і хабарництвом. Тож лісове господарство не виняток. Щоб змінити ситуацію на краще, треба, насамперед, усунути все це шумовиння із суспільного життя та забезпечити реформування лісового господарства на основі досконалої лісової політики.

Перед Україною стоїть непросте завдання – забезпечити сталий розвиток лісового господарства, враховуючи динамічне зростання суспільного значення економічних і соціальних функцій лісів. Якщо європейські країни намагаються вирішувати цю проблему шляхом мобілізації національних ресурсів та залучення на відтворення лісових ресурсів коштів міжнародних екологічних фондів, то Україна збирається вирішувати цю проблему в найбільш екологічно вразливому регіоні шляхом передачі лісів у користування іноземним державам. За проектом “Карпатиленд”, австрійсько-фінській компанії FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH передається в користування 200 тис. га найбільш продуктивних і екологічно вразливих лісів Карпат (з високим відсотком стиглих деревостанів) на термін 25 років. Впродовж року через засоби масової інформації українські чиновники намагаються переконати громадську думку в тому, що цей проект є взаємовигідним як для України, так і для іноземних партнерів. Дивує, перш за все, те, що проект “Карпатиленд” є настільки економічно невигідним і ризикованим, що його слабкі сторони бачать навіть фахівці, які недостатньо обізнані з основами лісової політики. І незважаючи на це, продовжується витворення з цього проекту міфу, буцімто він несе благо для українського народу. Спробую застерегти читачів нашої газети від цього навіювання.

Для того, щоб окупилися інвестиції в лісове господарство, що передбачені австрійським проектом “Карпатиленд”, необхідно збільшити обсяги лісокористування майже втричі. Так що це за сталий розвиток лісового господарства, що передбачає таке збільшення обсягів заготівлі деревини в екологічно вразливому регіоні? Лише цей факт свідчить про порушення більшої частини принципів сталого розвитку лісового господарства, що були проголошені Міжнародною конференцією ООН в Ріо-де-Жанейро (1992) і знайшли подальший розвиток у пан’європейських домовленостях (1998).

То ж яким чином можна накопичити кошти на сучасні природоохоронні технології лісозаготівель для гірських лісів, здійснювати якісне відтворення лісових ресурсів, розвивати мережу лісових доріг, отримувати не менше 15 відсотків на вкладений капітал, не вдаючись до різкого нарощування обсягів лісозаготівель? Та таке “стале” господарювання в Карпатах торкнеться інтересів не лише майбутніх поколінь. Негативних екологічних, економічних та соціальних наслідків такого господарювання зазнає ще сучасне покоління українців (особливо те, яке проживає в Карпатах). Таке лісокористування суперечить міжнародній лісовій політиці щодо ведення лісового господарства в гірських лісах, яка передбачає зменшення обсягів лісозаготівель, збереження пралісів та зміцнення екологічних функцій лісів.

Звертаюсь до тих посадових осіб, які будуть підписувати офіційні документи від української сторони щодо передачі лісів у користування австрійсько-фінській компанії FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH (не виключено, що їх уже підписали). Чи знаєте Ви хоч одну зарубіжну фірму, яка б здійснювала стале управління лісами за межами національних кордонів? Та вони й на території своїх країн не дуже піклувалися б про сталий розвиток лісового господарства, якби їх не змушували це робити об’єднання “зелених” споживачів деревини, ефективна влада, досконале чинне законодавство, впливові природоохоронні організації та громадська думка. Тільки наївні фахівці можуть сподіватися на те, що закордонні фірми на теренах України будуть розвивати стале лісове господарство, піклуватися про інтереси майбутніх поколінь.Якби австрійська та українська сторони планували сталий розвиток лісового господарства в Карпатах, то в намірах обох сторін передбачалася б екологічна сертифікація лісів. Розмови про стале управління лісами – це радше фіговий листок, яким намагають прикрити наміри, що не мають нічого спільного зі сталим розвитком.

Автори проекту “Карпатиленд” намагаються переконати українську громадськість в тому, що його впровадження не завдасть збитків деревообробній промисловості України, оскільки круглі лісоматеріали в першу чергу будуть продаватися на внутрішньому ринку і лише не продана продукція буде постачатися за кордон. А що ж відбуватиметься насправді?

В першу чергу будуть зруйновані деревообробні виробництва тих державних лісогосподарських підприємств та інших постійних лісокористувачів, лісовий фонд яких буде переданий в користування австрійсько-фінській компанії FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH, оскільки вона, як стверджує австрійська сторона, спеціалізується лише на лісовому і мисливському господарстві і відмовляється від деревообробних виробництв, що є в складі державних лісогосподарських підприємств та інших лісокористувачів. Отже, ці виробництва приречені на вимирання, а їх персонал залишиться без роботи.

Без сировини залишиться чимало спеціалізованих деревообробних фірм України, оскільки австрійсько-фінська компанія продаватиме лісоматеріали за цінами, близькими до міжнародних. Чимало українських деревообробних фірм через високі ціни на сировину вимушені будуть згортати виробництво або збанкрутують. Тенденція подальшого зростання експорту круглих лісоматеріалів негативно відіб’ється на розвитку національної деревообробної промисловості та її конкурентоспроможності.

На закінчення цієї думки наведу слова багаторазового чемпіона світу серед вальників лісу Яноша Кантора: “Мине декілька років, і Україна закуповуватиме деревину за кордоном” (читайте “Деревообробник” № 3 за 2001 рік, ). Від себе лише додам, що п. Янош на той час ще не знав, що Україна збирається передати іноземним партнерам у лісокористування 200 тис. га найбільш продуктивних лісів Українських Карпат (майже 10 відсотків території). Водночас постає запитання: “Якщо це бачить кваліфікований вальник, то чому цього не бачать лісові політики?”

АТ “Австрійські державні ліси” викупило 25 відсотків акцій великого деревообробного підприємства (з річним обсягом переробки 1,1 млн. м3 деревини) з метою зміцнення своїх позицій на національному ринку (читайте статтю А. Сабадира та В. Коржова у газеті “Деревообробник” № 16 за 2002 рік). То ж чому компанія FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH намагається нав’язати Україні проект, що призведе до руйнації деревообробної промисловості?

Мабуть, це чи не основний міф, який намагаються створити навколо проекту “Карпатиленд”. Австрійська сторона обіцяє на території лісів, які будуть передані для неї в лісокористування, застосовувати сучасні технології відтворення і використання лісових ресурсів, розвивати мережу лісових доріг і вести лісове господарство таким чином, що це принесе економічну вигоду для обох сторін – Україні і компанії FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH.

Щоб з’ясувати істину, звернемося до світового досвіду ведення лісового господарства. З теорії лісової політики відомо, що недосконалою є національна лісова політика, яка спрямована на нарощування експорту круглих лісоматеріалів країнами, що характеризуються низькою забезпеченістю лісом. Ще менш ефективною вважають національну лісову політику, яка передбачає передачу лісів в оренду або тривале лісокористування. Негативні наслідки такої політики добре прослідковуються на прикладі Російської Федерації.

Необхідно враховувати також те, що іноземним партнерам будуть передані в користування карпатські ліси, що характеризуються найбільш високою часткою стиглих і перестійних лісів. Через 5 років господарювання фірми FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH на терені Карпат Україна отримає в спадок замість стиглих лісів молодняки, які потрібно буде на кошти з державного бюджету вирощувати впродовж 70-80 років.

Необхідно також враховувати те, що коренева плата за деревину в Україні не відображає суспільні витрати на вирощування лісів (за чинним законодавством, виконує фіскальну функцію, тобто є одним із видів податків). Таким чином, компанія FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH задарма отримує стиглі ліси в користування. Наприклад, у Канаді, в якій державні ліси складають 95 відсотків, справляється три види кореневих платежів. Один із них відображає суспільні витрати на вирощування лісу (коренева плата виконує функцію ціни за ліс на корені, спрямовується на відтворення лісів). Другий вид кореневих платежів спрямовується в федеральний бюджет, третій – в бюджети провінцій (виконують фіскальну функцію).

Найбільших економічних, екологічних і соціальних втрат Україна зазнає внаслідок будуть мати місце і наслідок послаблення екологічних функцій лісу. Ці втрати безумовно в декілька разів переважатимуть позитивні результати інтенсивного лісокористування.

І нарешті, австрійсько-фінська компанія FORIA-ÖBf Forsmanagemënt GmbH вимагає від української сторони забезпечити охорону лісів, що передаються їй в користування, від несанкціонованого лісокористування (тобто, від самовільних рубок). Таким чином, лісова охорона України має охороняти ліси, що передані в лісокористування, і нести відповідальність за несанкціоноване лісокористування.

Проект “Карпатиленд” передбачає по закінченні терміну оренди українських лісів відшкодування австрійсько-фінській компанії недоамортизованої частини основних фондів, які будуть створені на території лісів, переданих у користування.

Проекти, подібні до “Карпатиленд”, не мають майбутнього в Україні не лише з економічних мотивів. Лише Росія, з її багатими лісовими ресурсами, може дозволити собі таку розкіш – проводити експерименти, що передбачають оренду лісів іноземними партнерами.

Пан’європейські критерії щодо сталого управління лісами (1998) передбачають відкритість і прозорість лісової політики. Проекти, подібні до “Карпатиленд”, повинні мати підтримку не лише з боку державних органів, але і місцевого населення (що не однозначно підтримці цього проекту місцевими чиновниками), незалежних наукових установ (а не лише тих, які підпорядковані Державному комітету лісового господарства України). Звертаю увагу на те, що експертизі повинен піддаватися проект загалом, а не наміри австрійської сторони, на які мені двічі доводилося давати відгуки. Такий проект повинен мати еколого-економічне обґрунтування.

Мене дуже дивує поведінка українських чиновників, які причетні до проекту “Карпатиленд”. Кому, як не їм, здавалося б, необхідно глибше вивчати найбільш слабкі місця цього проекту. Та ні, шукають істину не в тих, хто критикує цей проект, а в тих, хто запопадливо гне спину перед ними (або змушений це робити). Громадська думка спрямовується ними в одне русло – на вихваляння цього сумнівного проекту.

У мене складається враження, що українські чиновники давно кулуарно вирішили погодитися на пропозиції австрійської сторони з певних, відомих лише їм, причин. Рецензування, дискусії, залучення засобів масової інформації до обговорення проекту “Карпатиленд” – це, радше, намагання створити видимість відкритості і прозорості, це вистава, в якій актори і сценарій відомі заздалегідь.

Виникає запитання, чому доленосні проблеми лісової політики в Україні вирішуються на такому низькому рівні? В Австрії, наприклад, закон про створення АТ “Австрійські державні ліси” приймався парламентом Австрії (зміни до нього можуть бути затверджені лише зі згоди депутатів).

Димлять Карпати. Шумлять острівки карпатських пралісів, які ми, теперішнє покоління українців, повинні залишити нащадкам як пам’ятку незайманої гірської природи, яку будуть споглядати і вивчати. Шумлять, чекаючи смерті від сокири, яка намагається проникнути до серця карпатських пралісів у вигляді новітніх технологій лісозаготівель та за допомогою спеціально прокладених для цього лісовозних доріг. Те, що недорубали радянські недосконалі сокири та сучасних українських скоробагатьків, дорубає технічніша австрійська.

То ж чи залишаться для майбутніх поколінь зелені Карпати, вкриті лісами? Чи, можливо, геть полисіють під напором сучасних нуворишів, які намагаються нажитися на нищенні унікальної гірської природи?

Газета "Деревообробник"