Евкаліптові дерева знову ожили після лісових пожеж в Австралії, поставивши багато запитань перед науковцями з приводу своїх дивовижних особливостей.

На відміну від інших дерев, евкаліпти через певний час знову викидають пагінці на обгорілих стовбурах дерев. Ці результати досліджень зламали загальноприйнятий стереотип росту дерев, за якими – регенеративні можливості є однакові для усіх без винятку дерев. Зокрема вважалось, що за властивостями усі дерева подібні до тих, що ростуть у Північній півкулі, а відтак евкаліпти не є винятком. Наприклад у дуба, верби та ін. зародок бруньки міститься одразу під корою ближче до коренів – тобто біля основи стовбура. Завдяки цьому, зрубане дерево може знову вирости, але згоріле на відміну від евкаліпту, не здатне до регенерації, оскільки при пожежі разом зі стовбуром згорає і зародок бруньки. Як наслідок, усі дерева, крім евкаліпту, змушені рости знову від поверхні землі.

Науковці виявили, що бруньки на корі евкаліпту не є фактичними зародками, а пов’язані зі сформованою зародком тканиною, що розташована глибше кори. З’єднання здійснюється через трубки, так звані “сліди зародка”, які виходять з центру дерева через деревину до кори. Оскільки інші дерева мають резервні бруньки, то евкаліпти – єдині, де у передкорових бруньках немає тканин зародка. Таке глибоке розташування зародкової тканини в евкаліпті означає, що, втративши при пожежі 2 см зовнішньої кори, дерево і надалі здатне активувати бруньки і відновити втрачену крону. Лише цілком згорілий стовбур дерева призведе до загибелі цих бруньок. Активація резервних бруньок відбувається у відповідь на сигнали, які виникають в стовбурі дерева при недостатньому процесі фотосинтезу на зовнішній кроні внаслідок відсутності зеленого листя.

На відміну від інших дерев, евкаліпти не обмежені ростом пагонів від поверхні землі. Вони можуть знову вирости у будь-якому місці на дереві, навіть на висоті 5 – 10 м над землею. Це дає їм перевагу над іншими деревами, які змушені після пожежі рости заново від землі.

Газета "Деревообробник"