Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію






Останні новини
Останні новини
Завод дружини лісника Януковича експортував деревини на 15 мільйонів під час кримінальної справи про відкати
03.06.2019р.

Ліквідований у березні 2019 року «Клеванський лісозавод “Промінь”» дружини...

Новости европейского рынка лесоматериалов
03.06.2019р.

Корни нынешних европейских проблем, связанных с реализацией лесоматериалов...

Як пустити нестримну воду у правильне русло
31.05.2019р.

Щоб не зазнавати нових лих, слід учитися в сусідів і… дідів

Віктор ГАЛАСЮК: Мораторій на експорт лісу-кругляка спрацював дуже потужно і дуже ефективно
24.05.2019р.

Із питаннями щодо правильності та обґрунтованості введення мораторію на...



***
Опитування
Опитування
Опитування

Мораторій на вивіз кругляка хочуть відмінити, а в Ви за чи проти?

Ваш помічник
Ваш помічник
4266
06.11.2007р. |
Зовнішня привабливість та здорова плоть деревини

Фарбування

 

 

Дерев’яні вироби фарбують з різних причин, у тому числі з естетичних міркувань та з метою захисту, який залежить від умов середовища. Надзвичайно важливо враховувати, про які вироби йдеться: про ті, що піддаються впливу атмосферних явищ, чи про ті, що призначені для використання в приміщеннях. У кожному з цих випадків від шару лаку вимагається різна ступінь стійкості.

У першому випадку шар лаку повинен мати такі характеристики:

– стійкість до перепадів температури. Для цього використовуються лаки з низьким коефіцієнтом термічного розширення;

– відносна еластичність для стійкості при деформаціях деревини, зумовлених її гігроскопічними властивостями;

– підвищений рівень поглинання ультрафіолетового випромінювання, що відповідає за розкладання лігніну, – одного з основних елементів деревини.

 

 

В другому випадку від шару лаку вимагається:

– стійкість до ударів та тертя;

– стійкість до хімічних агентів, які містяться в напоях і миючих засобах;

– бездоганні естетичні якості, стійкість до подряпин і м’якості.

 

 

Проте, навіть за успішного проходження необхідних циклів фарбування, дуже важливо стежити за певними факторами, які впливають на покриття, а саме:

– відносна вологість деревини;

– відносна вологість робочого середовища;

– шліфування шкуркою;

– температура робочого середовища;

– температура виконання деяких операцій.

 

 

Деревина, яка пройшла столярну обробку, у результаті чого були отримані дошки, перед нанесенням лаку повинна бути просушена таким чином, аби рівень її вологості зрівнявся з рівнем вологості навколишнього середовища і температурою виконання робіт. Це пов’язано з тим, що гігроскопічні деформації деревини, спричинені різницею вологості ґрунтовки і навколишнього середовища, призводять навіть до руйнування самої деревини. І першим відчує це шар лаку, покриваючись тріщинами.

Деформація, спричинена вологістю деревини в пізній зоні кілець, більша, ніж в ранній зоні. Таким чином, деревина з яскраво вираженою завилькуватістю потерпає від найнесподіваніших деформацій, унаслідок яких збереження шару лаку різко падає. Для доброго фарбування допустима вологість повинна бути в діапазоні між 40% і 70% у робочому середовищі та між 8% і 14% у деревині.

Якщо деревина має підвищений рівень вологості, шар лаку може втратити міцність і стійкість до покриттів, якщо застосовуються поліуретани. У таких умовах легко можуть утворюватись пухирці пари у висохлому шарі лаку. Під дією перепаду температури пара, у тому числі та, що міститься в шарі лаку, конденсується, призводячи до появи білястих плям. На покритті з нітролаку можуть з’явитися білясті ділянки, а також сліди пор. Низька вологість також призводить до небажаних наслідків для шару лаку, скажімо, до слабкого закріплення, а при фарбуванні шляхом розпилення в електростатичному полі – до низької провідності.

Для одержання добротного шару лаку необхідно звертати увагу на присутність у деревині різних речовин, зокрема танінів, масел, смоли, які сповільнюють висихання, призводять до слабкого закріплення і можливої появи колірних плям.

У деяких породах деревини з чималими міжклітинними порожнинами (великими порами) фарбування може спричинити внутрішнє переміщення повітря, що супроводжується утворенням пухирців.

При роботі з фанерованою деревиною також є небезпека просочування клею через пори.

Дефекти деревини взагалі негативно впливають на фарбування. Сучки, навіть добре підігнані, призводять до розриву шару лаку. Волокна, і особливо волокна старої деревини, після фарбування пригинаються. Згодом вони випростовуються і можуть спричинити розтріскування лаку. Тому для доброго закріплення важливе значення має шліфування деревини, яке повинно виконуватись за допомогою шліфувального паперу з великим зерном для того, щоб забезпечити зрізання таких волокон та усунення виступаючих частин, створюючи основу з рівним, однорідним першим шаром фарбування.

Цикл фарбування в приміщенні переважно складається з нанесення ізолювального шару, якщо в деревині присутні такі речовини як таніни, масла чи смоли, або ж вона має великі пори. Наноситься один чи більше шарів ґрунтовки, залежно від ефекту, який треба одержати, якщо деревина має дрібні чи забиті пори. Шліфування ґрунтувального шару абразивним папером із дрібним зерном необхідне, аби уникнути зняття занадто товстого шару ґрунтувальної фарби, оскільки це забезпечує стійкість при наступному нанесенні неоднорідного покриття.

Фарбуючи, необхідно уникати надмірної товщини шару, особливо в критичних атмосферних умовах. За високої температури може з’являтись крапкова корозія, спричинена розчинниками, які містились у шарі і не встигли випаруватись унаслідок занадто швидкого поверхневого висихання. Ця дія розчинників не лише призводить до утворення пухирців, а й зменшує стійкість при нанесенні наступного шару. За низької температури зайва товщина призводить до надмірного уповільнення висихання шару, яке після цього погано піддається шліфуванню.

Шліфування між шарами необхідне завжди, коли висихання триває понад три години.

Захист деревини із зовнішнього боку

 

 

Під захистом деревини маються на увазі заходи, які спрямовані на запобігання, обмеження і лікування природного розкладання деревини, яке відбувається з таких причин:

а) небіологічні впливи – перепади температури, сонячна радіація (особливо ультрафіолетове випромінювання), атмосфера промислового міста, корозійний вплив опадів. Ці чинники послабляють структуру деревини, роблять її схильною до швидкого псування з наступними наслідками: зміна кольору, схильність до грибкових захворювань, утворення щілин, поверхневе розкладання, механічна корозія, деформація;

б) біологічні впливи – переважно грибок і комахи.

Захист деревини треба розпочинати на етапі проектування робіт, у яких будуть використовуватися ці матеріали, при цьому слід врахувати ряд факторів, зокрема: захист будівельних конструкцій і виробів з дерева. Частини дерева треба захищати від агресивного впливу атмосферних явищ таким чином, щоб не допустити присутності стоячої води, просякання вологою і т. ін.;

– підбір породи деревини. Необхідно пам’ятати, що різні породи деревини, місцеві чи тропічні, мають різну стійкість, а тому їх треба вибирати залежно від призначення; хімічний захист. Це останнє і, водночас, необхідне доповнення до попередніх заходів захисту, оскільки дерев’яні вироби в житлових приміщеннях, крім міцності, повинні мати приємний естетичний вигляд.

Ідеального співвідношення між естетичним ефектом і захисними властивостями можна досягти за допомогою фарбування із врахуванням умов використання деревини. Справді, дуже важливо враховувати, чи йдеться про вироби, які повинні піддаватись впливу атмосферних факторів чи вони призначені для використання в приміщеннях, чи вони є частиною столярної конструкції.

Розглянемо проблеми, до яких призводять неправильний захист деревини, зокрема, на прикладі виробів, які призначені для використання в приміщеннях, виходячи з даних аналізу стійкості фарб до зовнішніх факторів, отриманих у результаті досліджень, що були проведені Італійським інститутом деревини CNR.

Проведені дослідження засвідчили, що жодна з 22-х фарб, які тестувались, не спроможні протягом тривалого часу протистояти впливу природної стихії...

…Деформація шару лаку, що перебував під температурним впливом сонячного випромінювання, значно більша від деформації дерева в умовах підвищеної вологості...

…Якщо вважати, що шар лаку руйнується тим сильніше, чим довше він перебуває під впливом сонячних променів, то це вказує на те, що найбільше руйнування лаку викликають термічні розтягання і стискання, яким піддається шар лаку, а не розтягання і стискання, спричинені зміною вологості...

…Стосовно ж порід деревини, то встановлено, що стійкість лаку за часом більша для твердої деревини.

 

 

Фарбування деревини зануренням

 

Аналізуючи біологічний вплив, треба відзначити, що вироби з дерева можуть бути уражені різними видами грибка, що призводять навіть до повної втрати нею механічної міцності або до зниження комерційної вартості через утворення темних плям. Деревина може бути пошкоджена також комахами, зокрема, жуком-точильником і жуком-козерігом, які є найбільш активні й небезпечні в наших краях.

Серед незліченних різновидів грибків лише деякі можуть вважатись справді небезпечними. Їхній агресивний вплив спричинює появу на поверхні деревини шару речовини, що може мати як різну форму, так різну консистенцію (Mycelium). Їх утворенню сприяють особливі атмосферні умови. Mycelium розпорошує мільйони спор (насіння), але лише мінімальна їхня частина попадає в умови з температурою і вологістю, що сприяє проростанню. Однак спори можуть протидіяти кліматичним змінам, довго перебуваючи в інертному стані, і починають розвиватись тоді, коли середовище придатне для їхнього росту.

По-друге, органічні речовини, які містяться в деревині і якими живиться грибок, поділяються на дві групи:

– грибки, які призводять до синяви; вони уражають свіжу деревину й знову активуються при підвищенні вологості, нехай і на незначні проміжки часу;

– грибки, які спричиняють гниття; вони розкладають целюлозу – один з основних компонентів деревини, і послаблюють її механічну міцність. Ці грибки дуже небезпечні не лише через їхню руйнівну силу, а перш за все тому, що їхньому розвитку не потрібно багато вологи. Деревина, уражена таким грибком, при найменшому дотику перетворюється на пил.

 

 

Присутність жука-точильника легко визначається за наявності на поверхні деревини круглих отворів і за утворенням порохні. Однак, скажімо, жука-козерога знайти дуже складно. Іноді дошка на вигляд здається цілком здоровою, але під тонким шаром деревини приховані небезпечні розгалужені галереї, прориті комахою.

Отже, для правильного захисту виробів з дерева, фарбування повинне мати такі характеристики:

– стійкість до перепадів температури; тому треба використовувати лаки з низьким коефіцієнтом термічного розтягання і стискання;

– підвищена еластичність для протидії деформаціям деревини, обумовлених її гігроскопічними властивостями;

– підвищена здатність поглинання ультрафіолетового випромінювання, що відповідає за розкладання лігніну, одного з основних компонентів деревини;

– стійкість до агресивного впливу біологічного середовища, яке заподіює грибок;

– стійкість до руйнівного впливу, заподіяного комахами.

 

 

Після проведення широкого спектра теоретичних досліджень, для вирішення зазначених проблем і одержання адекватного співвідношення між рядом активних інгредієнтів фірма CAP ARREGHINI встановила, що товстий шар лаку, який зазнав впливу зовнішні збудники, згодом починає створювати проблеми лущення через неможливість уникнути розривів шару, і запропонувала захисний комплекс, що складається з кількох продуктів.

– Модифікатор проти жучка-точильника NOVOLEGNO IMPREGNANTE ANTITARLO слугує для профілактики і лікування пошкоджень, які завдали комахи.

– NOVOLEGNO містить інгредієнти, ефективні проти цвілі. Йдеться про специфічний продукт, пігментований безбарвними оксидами заліза, які змінюють колір дерева і поліпшують його зовнішній вигляд, а найважливіше, спроможні поглинати ультрафіолетове випромінювання, охороняючи в такий спосіб деревину від розкладання. Цей лак не створює товстого шару покриття, а це означає, що піддаючись термічному впливу сонця, дуже мало розширюється та стискується, а тому не розшаровується.

Як модифікаторпроти жучка-точильника NOVOLEGNO IMPREGNANTE ANTITARLO, так і NOVOLEGNO і зручні у використанні, оскільки їх можна наносити пензлем, тампоном, шляхом розпилення, а також занурення, обливання і в автоклаві.

– NOVOLEGNO 85 – це масляниста захисна речовина, яка містить домішки на основі воску і фільтри ANTI UV (проти ультрафіолетового випромінювання), ідеально забезпечує захисне фарбування деревини, оскільки дозволяє уникнути зайвого поглинання вологи й, водночас, забезпечує високу випаровуваність водяної пари й оптимальну стійкість до впливу ультрафіолетового випромінювання.

Деякі аспекти фарбування деревини лаками RIPLIAST

 

 

Лаки складаються з комплексу гетерогенних компонентів:

– в’яжуча речовина;

– розчинник і розріджувач;

– допоміжні чи додаткові продукти;

– барвники.

В’яжучі речовини – це агенти, що створюють захисну плівку, яка повинна володіти специфічними характеристиками, а саме: зчеплення, гнучкість, міцність, стійкість до процесів старіння.

Розчинники – це рідини, що володіють властивістю відокремлювати різні в’яжучі речовини і в результаті дають прозорі, гомогенні розчини, крім того протягом тривалого періоду чудово зберігаються в стабільному стані.

Розріджувачі – це суміші розчинників й інших речовин, призначені для доведення в’язкості лаку до робочої консистенції.

Допоміжні продукти – додаються в малих кількостях для поліпшення характеристик пофарбованого продукту.

Барвники, переважно, додають лаку колір і сприяють зміні деяких характеристик покриття.

У зв’язку з процесом затвердіння лаки поділяються на:

– лаки, що висихають природно в результаті випару розчинника;

– лаки, що висихають, окислюючись при контакті з атмосферним киснем;

– лаки, що висихають під час хімічної реакції між компонентами, що входять до складу самого лаку.

 

 

У випадку природного фізичного висихання плівка утвориться після випаровування розчинника, що підтримував у розчиненому стані в’яжучі речовини (особливо нітроцелюлозні лаки). Затвердіння зворотне, оскільки розчинник спроможний повернути плівку в розчинений стан.

У випадку висихання в процесі окислення в’яжуча речовина поглинає атмосферний кисень, утворюючи хімічно активні пероксиди, розкладання яких спричиняє ланцюгову реакцію з утворенням просторових молекулярних сполук (наприклад, алкідних смол).

У випадку хімічного висихання, затвердіння відбувається одночасно з випаром розчинника для хімічної реакції між складниками лаку (наприклад, поліуретанові лаки).

Деревина, за своєю природною структурою, для одержання повного чи часткового закриття пор вимагає одного або більше шарів лакового наповнювача, який повинен володіти характеристиками прозорості для збереження природного ефекту структури дерева, зчеплення з деревиною і здатністю забезпечувати закриття пор у деревині після нанесення одного чи більше шарів. Крім цього, вони повинні забезпечувати легкість шліфування для одержання рівної поверхні й якісне нанесення оздоблювальних матеріалів, що, залежно від естетичних вимог, можуть бути безбарвними чи забарвлення, матовими чи глянсовими.

Хімічні та фізичні характеристики, спосіб нанесення чи спосіб застосування лаку завжди треба підбирати залежно від оброблюваної деревини, що є одним з найскладніших матеріалів для фарбувальних покриттів з огляду на їхню довговічність. 

Дуже часто забувають, що дерево: це анізотропний матеріал, а це означає, що його структура, а отже й фізичні та хімічні характеристики різні в різних місцях стовбура. Адже, реально, дерево формується шляхом концентричного росту стадіальних нашарувань тканин, які накладаються один одний і мають різну консистенцію залежно від вегетативної стадії; це неоднорідний матеріал, оскільки складається з різноманітних елементів і тканин, які різняться змістом речовин, залежно від характеру та місця зростання. Ця неоднорідність спричинена розмаїтістю зон зростання, різною товщиною кілець, відмінностями між ранньою і пізньою зонами кілець, заболонню і ядром деревини, вона виявляється в характері кольору, волокон, прожилок, малюнка тощо.

Деревина містить додаткові речовини, які гнітюче діють на лаки. Це виявляється в уповільненні чи відсутності затвердіння, неякісному зчепленні з деревиною, яка містить масла, жири і смоли; скажімо підвищений вміст таніну, що створює високу кислотність, легко спричинює появу плям на деревині. Донині не знайдено ефективного засобу для запобігання зміни кольору.

– це гігроскопічний матеріал, який складається з безлічі клітинних стінок, що на 50% складаються з целюлози і на 20-30% з лігніна, які мають значну спорідненість з водою.

Жоден лак не робить поверхню деревини цілком непроникною для води, і рано чи пізно вона почне поглинати чи віддавати вологу навколишньому середовищу, висихаючи чи набрякаючи доти, допоки не буде досягнута гігроскопічна рівновага. Для запобігання зайвого висихання і набрякання рівень вологості деревини повинен бути збалансований з рівнем вологості навколишнього середовища. Для робіт у приміщенні це становить від 8 до 10%, для зовнішніх робіт – від 12 до 16%. Вологість деревини повинна, таким чином, бути нижчою 18%, тому що, якщо лакування буде зроблено за підвищеної вологості, це може призвести до уповільнення висихання (при використанні поліуретанів – до виділення ізоціоната і подальшого утворення сітчастої структури) і утворення пухирців водяної пари між шаром лаку і поверхнею деревини з подальшим утворенням білих плям і ослабленням зчіплення, особливо за великої різниці температур між основною поверхнею і лаком.

При нанесенні лаку шляхом розпилення в електростатичному полі необхідно пам’ятати, що мінімальний рівень вологості деревини не повинен бути нижчим 10%. Необхідно також пам’ятати, що деревина з дуже низьким рівнем вологості теж не придатна і не може забезпечити добре зчіплення лаку, тому що вона має низьке змочування органічними рідинами.

– це пористий матеріал, який складається з клітинних порожнин. Пористість є різною у різних порід дерева й у межах однієї породи залежно від швидкості росту. Треба мати на увазі, що зчіплення лаку відбувається не завдяки пористості, яка, навпаки, є негативним фактором; у цьому можна переконатися, взявши до уваги, що менш щільні та більш легкі породи за інших рівних умов мають менш довговічні плівки лаку порівняно з менш пористою і більш щільною деревиною. Надлишкова пористість деревини, насамперед у випадку фанерування, уможливлює просочування зайвої кількості клею, що може призвести до неприємних наслідків для лакового покриття.

У деяких породах деревини з великими порожнинами всередині можуть міститись повітряні камери, які при лакуванні призводять до руху повітря й утворенню пухирців.

Використання лаків для покриття деревини, як це видно з вищевикладених міркувань, може призводити до тих чи інших проблем. Однак зауважено, що часто якість лаку є чинником, найбільш контрольованим у всьому процесі лакування, і що неадекватні результати, найчастіше, є наслідком таких причин:

– застосовуваний продукт не придатний для поставленої мети;

– поверхня основи недостатньо ретельно зашліфована;

– відносна вологість деревини значно вища 18%, або відносна вологість навколишнього середовища перевищує 75%;

– температура робочого середовища вища 30ОС чи нижча 10оС;

– запорошеність робочого середовища;

– відсутність у робочого персоналу відповідної кваліфікації;

– присутність води й масел у робочих пристроях, забруднення повітря силіконами.

 

 

Дефекти можна виявити на таких етапах:

1) дефекти в рідких лаках:

а) осадові явища пігменту. Якщо осад виявляється м’яким і легко розчиняється – це не вважається дефектом. Це може бути спричинене неправильним зберіганням у приміщеннях з підвищеною температурою чи тим, що продукт був розведений і знову залишений на зберігання;

б) утворення кірки в результаті згущення поверхневого шару лаку через окислення в’яжучої речовини та випаровування розчинника. Кірка акуратно знімається перед використанням лаку. Для запобігання цього явища необхідно стежити за тим, щоб банка з лаком була герметично закрита. Утворенню кірки сприяють тривале зберігання за підвищеної температури та присутність повітря в банках;

в) згущення, спричинене збільшенням в’язкості продукту в банці. Можна повернути продукт у первинний стан додаванням розчинника. Проте, переважно, збільшення в’язкості буває незворотним і робить продукт непридатним до використання, як у випадку з поліуретановими лаками, які дуже чутливі до вологого повітря. У таких випадках також рекомендується герметично закривати банки;

г) зсідання свідчить про незворотну драглистість продукту. У цьому випадку неможливо нічого зробити для усунення дефекту.

2) дефекти на етапі нанесення і висихання:

а) утворення поверхні “шкірка апельсина” – явище, коли бракує глянсу і дзеркальності лакового покриття. Це явище пов’язане з поганим натягуванням плівки через підвищену в’язкість при нанесенні, із занадто великою швидкістю висихання лаку чи неправильним його нанесенням (сопло з дуже маленьким отвором, занадто високий тиск, занадто мала кількість на м2). Цей дефект виявляє себе при розпиленні і підсилюється в літню пору. Найбільше потерпають від цього явища нітролаки. Для його усунення чи ослаблення часто достатньо добре розвести продукт розріджувачами з малою швидкістю випару. Цей дефект ґрунтувального лаку псує поверхню для шліфування, яка повинна бути більш тонкою, щоб уникнути надмірного потовщення шару наповнювача;

б) утворення напливів, яке спричинене краплями, присутністю повітря чи надмірними скупченнями в різних зонах. Відбувається через нанесення занадто товстих шарів чи надмірного розведення, або ж через застосування розріджувачів із занадто малою швидкістю випару;

в) порушення нижнього шару. Розчинники обробки руйнують нижній шар і спучують його, особливо навколо пор, створюючи хвилясту поверхню. Це може бути зумовлено неповним висиханням ґрунтувального шару, який міг бути пригнічений клеєм, що просочився, фанеруванням, присутністю в деревині маслянистих речовин чи смол, помилковим співвідношенням у суміші, якщо використовується кілька компонентів.

Порушення може відбутись також при надмірному зменшенні товщини ґрунтувального шару через зняття під час шліфування занадто великої товщини. Зайве зняття шару може також бути спричинене присутністю в нижньому шарі розчинників, які через низьку температуру не встигли випаруватись. Розчинники можуть також міститись в шарі за великої товщини лаку з високим вмістом сухого осаду, або ж за недостатнього їх розведення, через підвищену температуру, особливо у випадку поліуретанових лаків. Розчинники, що містяться в покритті, крім того, що руйнують шар, можуть створювати труднощі при шліфуванні, оскільки не забезпечують повного затвердіння лаку;

г) каламутний чи білястий наліт, який з’являється при застосуванні лаку в умовах великої вологості. Ця волога може міститися як у навколишньому повітрі, у деревині, так і в повітрі, яке викидається з лаком із фарборозпилювача.

Швидке випаровування розчинників призводить до конденсації вологи на шарі лаку, і висохла поверхня виглядає замутненою. Та ж проблема може також бути обумовлена занадто холодним чи надмірно вентильованим середовищем фарбування, оскільки холод сприяє конденсації вологи, навіть якщо рівень вологості не виходить за межі допустимих норм. Щоб усунути таку небезпеку, зручно використовувати розчинники з малою швидкістю випаровування. У деяких випадках це явище може виникати з часом. Ефект каламутності також може бути спричинений неповним змочуванням пор деревини лаком через присутність жирних речовин і смол, що відокремлюють лак від пор. Це явище може виявитись згодом у міру затвердіння лаку. Білястою стає також плівка лаку, що містить чималу кількість пухирців повітря, – ця проблема виникає переважно в періоди тривалої спеки в товстих покриттях чи в шарах лаку з великим вмістом сухого осаду і слабко розведених, або ж під час нанесення шару в середовищі з надмірною вентиляцією. Через занадто швидке поверхневе висихання всередині шару залишаються вкрапленими безліч пухирців повітря, які надають покриттю білястого забарвлення;

д) крапкова корозія і пухирці, які можуть виникати на ґрунтовці та призводять до появи білих крапок –чи на оздобленні, де вони можуть проявитись у вигляді побіління, або ж у вигляді поверхневих пухирців із кратерами. Білі крапки виявляються при шліфуванні останнього ґрунтувального шару. Переважно це зумовлено застосуванням надмірної кількості чи погано розведеного лаку, зокрема, за підвищеної температури. Плівка висихає по поверхні, перешкоджаючи вийти пухирцям повітря і розчинника. Під час шліфування пухирці розкриваються, порожнини заповнюються пилом, викликаючи появу білих крапок. У ґрунтувальних шарах може також виявитись утворення пухирців поблизу пор, коли лак, що покрив їх, висихаючи, стискається і покриває лише стінки, але не дно пор, де залишається повітря. Це повітря в наступних шарах також призведе до утворення пухирців, і таким чином, скільки б не було нанесено шарів лаку, на поверхні залишиться безліч пухирців. В оздоблювальному шарі повітря, що міститься в порах, призведе до утворення більш-менш помітного міхура чи кратера в міру висихання лаку й залежно від ступеня його в’язкості та швидкості висихання. Причиною цих проблем можуть бути залишки хімічних речовин, які містяться в деревині, що перешкоджають змочуванню; дуже волога деревина, так само як і занадто суха, занадто низька температура деревини і лаку, значний сухий осад, підвищена в’язкість при нанесенні;

е) розриви, які призводять до появи маленьких відкритих ділянок круглої форми на лакованій поверхні. Це складне явище, пов’язане з поверхневою напругою оздоблювального шару й основи лакування. Може з’являтись і зникати вже при нанесенні лаку. Розриви можуть виявлятися на масній чи забрудненій поверхні в результаті торкання масними руками чи рукавичками, недостатньо стійкими до розчинників, або ж, якщо поверхня шліфувалась абразивним папером, клей на якому виготовлений на основі силіконів чи тваринних жирів або через залишки масла у фарборозпилювачі, або через використання при догляді за апаратурою речовин, що містять домішки жирів і силіконів. Забруднення силіконами у вигляді масел чи смол являє собою серйозну небезпеку, оскільки це дуже леткі речовини, які розпорошуються в повітрі, й найменших домішок (одна частка на 100 000 000) достатньо, щоб призвести до утворення дефектів. Оскільки фарборозпилювачі працюють, втягуючи повітря з навколишнього середовища, навіть значно віддаленого, проблеми можуть виникнути навіть при забрудненні на дуже далеких відстанях. Утворення розривів можна усунути після декількох проб внесення добавок, які знижують поверхневу напругу;

ж) дефектне зчіплення з легким відокремленням одного шару від іншого. Це явище може бути зумовлено поганим шліфуванням у циклі фарбування, тобто виконаним шкуркою із занадто дрібним зерном та іншими подібними засобами, які замість того, щоб полірувати, додають плівці блиск і роблять її настільки гладкою, що це перешкоджає нормальному зчіпленню. Цей дефект виявляється також при дії інших факторів, а саме: використання затверділої чи старої ґрунтовки, чи оздоблювальної основи, яка містить кремнеземи і легко стає глянсовою, але не полірується. Також порушується зчіплення оздоблення, якщо воно наноситься за високої температури, з використанням фарборозпилювача із занадто вузьким соплом. У цьому випадку лак потрапляє на поверхню основи практично сухим, і крім одержання ефекту “шкурки”, позбавляється розчинників, необхідних для видалення основи і міцного зчіплення.

Наостанку хочемо відзначити, що постійно ведеться розробка нових продуктів для скорочення споживання енергії та для збільшення продуктивності, але ці продукти повинні застосовуватися в спеціальному середовищі, яке перебуває під спеціальним контролем і в спеціальних умовах. Той, хто не має у своєму розпорядженні таких умов, повинен бути обізнаним з чималою кількістю аспектів фарбування, щоб мати можливість збільшити стійкість лаків, пам’ятаючи, крім цієї короткої інформації також те, щобагато тонких шарів лаку забезпечують кращий результат, ніж мало товстих.

За матеріалами фірми CAP Arreghini S.p.A.”.

 

Газета "Деревообробник"

Теги та ключові фрази
вербова дошка, Зовнишня коленезация це, які причини впливають на лущення фарби від дошки, Стийкість вербової дошки, чому виникають пухирці на лакованій деревині, привабливисть зовнишня це, зовнiшня привабливисть це, енергетична верба фізичні характеристики, Яка речовина призводить до швидкого псування дерева, арматуру система гарячого водопостачання


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку

Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію


   



Інші статті
09.02.2010р.

Thermowood. Що це таке?

За багато тисячоліть, протягом яких людина використовує і обробляє деревину, було створено і впроваджено у виробництво не так вже й багато технологій, які означали стрибок на якісно новий рівень у цій сфері діяльності. Однією із таких технологій стало термічне модифікування деревини, завдяки якому, окрім технологічності, високої декоративності і екологічності, деревина стала ще й довговічною, а геометрія виробів з неї – постійною.

27.10.2009р.

Будуй для себе, та пам’ятай про внуків 1

Деревина – один із найкращих, перевірених віками, будівельних матеріалів. Щоб споруди з цього матеріалу служили протягом якомога довшого терміну, деревина, з якої вони споруджені, потребує захисту від біологічного, атмосферного впливу та від вогню. Нині на ринку є велика кількість засобів захисту, розроблено чимало технологій їх застосування. Ми розповімо про деякі, на наш погляд, найбільш високоефективні.

вагонка киев цена Shrips - знайти попутника для подорожі
При використанні матеріалів посилання на www.derevo.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.
kremen-decor.com.ua frezycnc.in.ua