Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Останні новини
Останні новини
«Лисі» Карпати і мовчання Грети Тунберг
31.12.2020р.

ЄС чинить тиск на Україну, намагаючись через арбітраж примусити нашу державу...

METAMOB виходить на український ринок
01.12.2020р.

Компанія Metamob – провідний виробник стрічкових пил у Румунії. Власна національна...

Чому ініціативи Міндовкілля загрожують екологічній безпеці України та можуть призвести до розвалу лісового сектору економіки.
25.11.2020р.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України виступило з двома...

Що робить ліс надзвичайно цінним та живим?
11.11.2020р.

Усі люблять гуляти у лісі. Особливо зараз, коли листя дерев набуло золотавих...

Зоя Темнохудова: «Збереження лісу потребує виваженої державної політики»
09.09.2020р.

Закарпатський ліс — коштовна скарбниця України. Ліси займають 51,2 відсотка...

Опитування
Опитування
Опитування

Мораторій на вивіз кругляка хочуть відмінити, а в Ви за чи проти?

Ваш помічник
Ваш помічник
6570
07.11.2007р. |
Вживана деревина - незадіяний резев сировини

З деякого часу ця нова категорія деревних відходів робить собі свого роду “кар’єру”, особливо в західноєвропейських країнах. Мова йде про деревину, а також дерев’яні вироби, які були частинами інших виробів, що вийшли з ладу. До таких відходів зараховують, скажімо, розібрані або відремонтовані дерев’яні будівельні конструкції, тару, залізничні шпали, телетехнічні стовпи, користовані меблі та ін. У вживаній деревині можуть міститися антипірени, антисептики, фарба, лаки, клей, штучні плівки, метал і навіть скло (вікна).

З погляду на дуже неоднорідний асортиментний склад вживаної деревини, наявність різних забруднень, а також відсутність машин для перетворення її на цінну сировину, промисловість багатьох країн не виявляє великого зацікавлення цим потенційним джерелом деревної сировини.

Тому вживана деревина та інші промислові деревні відходи переважно потрапляють на смітники. Мільйони тонн деревних відходів перебувають на багаторічних звалищах. Маса локального накопичення відходів занадто велика для природного потенціалу біодеструкції.

Проте правила, запроваджені в багатьох європейських країнах у сфері охоронидовкілля, змушують виробників деревообробної продукції шукати інші шляхи переробки цього виду сировини. З березня 1992 року у Франції та Німеччині обов’язковим для виробів є знак охорони середовища (ЕС). Його видають тим виробам, які протягом періоду їх використання і подальшої утилізації не мають негативного впливу на природне довкілля. Отже, промислове застосування вживаної деревини є не тільки значним збільшенням сировинної бази для деревообробної галузі, але стане найближчим часом необхідністю з екологічних міркувань.

 

ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ ВЖИВАНОЇ ДЕРЕВИНИ

 

Деревні відходи утворюються у виробників деревообробної продукції і споживачів дерев’яних виробів. На сьогодні єдиної класифікації відходів немає. Можна їх поділити на відходи післяпродукційні (утворені в процесі виготовлення виробів) і вживані відходи (утворені внаслідок використання і викидання тих же виробів). Нестача законів і відповідної класифікації деревних відходів згідно з токсичністю і шкідливістю спричинює багато непорозумінь, як у трактуванні самого терміну відходів, так і в підході до їх економічного та екологічного застосування.

Багато непорозумінь виникає ще й тому, що по-одному оцінює відходи виробник, по-іншому - споживач, а ще інакше сприймають їх з огляду на охорону довкілля. Вважають, що деревина як натуральна сировина не може загрожувати довкіллю.Чи нешкідливі також деревні відходи? Це залежить від їх виду, кількості та способу утилізації. Кількість і якість відходів зумовлена профілем продукції і застосовуваною на даному підприємстві технологією.

Підставою для оцінки відходів з огляду на безпеку довкілля є їх хімічний склад. Деревні відходи виробництва меблів і деревинних композиційних матеріалів, окрім лігноцелюлозного матеріалу, містять клей, лак, плівки тощо в кількості 5-20%. Тому найважливішим класифікаційним критерієм застосуваннявживаної деревини є ступінь її забруднення, перш за все небезпечними для довкілля хімічними речовинами. На підставі цього пропонуємо впровадження трьох основних груп, до яких деревні відходи будуть віднесені на підставі кількості та виду забруднень, що містяться в них.

Група перша - відходи вживаної деревини в різному вигляді, які не містять жодних забруднень, оброблені механічним способом, не склеєні, не личковані і не лаковані. Допускаються в дуже незначній кількості тільки речовини натуральні, такі як мастило та віск.

відходи вживаної деревини в різному вигляді, які не містять жодних забруднень, оброблені механічним способом, не склеєні, не личковані і не лаковані. Допускаються в дуже незначній кількості тільки речовини натуральні, такі як мастило та віск.

Група друга – це частина вживаних відходів забруднених хімічними речовинами, за винятком речовин захисту деревини.

– це частина вживаних відходів забруднених хімічними речовинами, за винятком речовин захисту деревини.

Група третя - решта вживаних відходів (ті, що не ввійшли до перших двох груп) у вигляді деревини і деревинних матеріалів з найбільшим і найнебезпечнішим ступенем забруднення. До цієї групи належать в основному дерев’яні вироби захищені речовинами, які містять галогеноорганічні зв’язки, а також інші, складники, у яких є хлоровані поліфеноли, мастила, зв’язки важких металів.

- решта вживаних відходів (ті, що не ввійшли до перших двох груп) у вигляді деревини і деревинних матеріалів з найбільшим і найнебезпечнішим ступенем забруднення. До цієї групи належать в основному дерев’яні вироби захищені речовинами, які містять галогеноорганічні зв’язки, а також інші, складники, у яких є , мастила, зв’язки важких металів.

 

НАПРЯМИ УТИЛІЗАЦІЇ ВЖИВАНОЇ ДЕРЕВИНИ

 

У країнах Європейського Союзу, і перш за все в Німеччині, проводять інтенсивні дослідження розробки технологій, які під час виготовлення деревинних матеріалів дозволяють зменшити або усунути утворення речовин, шкідливих і небезпечних для оточення.

Водночас велику увагу приділяють зменшенню утворення відходів, як у процесі виготовлення виробу, так і під час його споживання. Якщо ж утворення відходів неминуче, повинні бути передбачені методи їх утилізації. Головним напрямком утилізації відходів є їх використання в інших виробництвах як вторинної сировини для виготовлення нових матеріалів або як енергетичної сировини.

Напрямок і метод утилізації залежить від виду деревних відходів, а також від інших факторів, серед яких можна назвати такі, як ступінь концентрації, транспортні витрати тощо.

Ідеальний обіг сировини, виробів і відходів зображено на рис.1. Підставою досягнення цієї ідеальної схеми є впровадження “чистих” або безвідходних технологій, а також таких, що потребують сировини, відходи від переробки якої менш шкідливі або, піддаються легкому знешкодженню. Головною умовою однак є мінімізація відходів через найоптимальніше використання первинної і вторинної сировини, а потім така їх переробка, щоб нетоксичні і безпечні для природи і людини повернулися до середовища.

Відходи можуть мати технологічне застосування як вторинна сировина, якщо їх є достатня кількість і вони мають сталу якість, а виріб із них знаходить попит і не створює додаткових техніко-технологічних проблем, пов’язаних з його подальшою утилізацією.

До обмежень, у застосуванні відходів для подальшої переробки належать в основному кошти для отримання з них вторинної сировини. Водночас кількість і вид шкідливих речовин, а також значна їх неоднорідність є причинами відсутності відповідних методів утилізації ще багатьох видів відходів.

Основним критерієм придатності вживаної деревини, який визначає напрямок її подальшого використання, є вміст у ній шкідливих речовин, внесених із сумішами захисту деревини, а також із опоряджувальними сумішами. Наявність інших матеріалів, таких як скло або метал, не має великого значення з огляду на порівняно легке їх вилучення. Утилізацію вживаної деревини слід завжди розглядати комплексно, тобто, у зв’язку з переробкою будь-яких деревних відходів і первинної деревної сировини. При такому підході можна говорити про три головних напрямки утилізації вживаної деревини: матеріальний, енергетичний, біологічний.

Може також статися, що матеріал, особливо забруднений шкідливими речовинами, методика знешкоджування яких ще не розроблена або недоступна, може бути тимчасово утримуваний на складах, де не допускається (запобігається) доступ цих речовин у землю, воду і повітря.

До речі, можна згадати, що в Німеччині таке зберігання вживаної деревини допускається тільки до 2005 року. Після цієї дати відходи повинні бути знищені способом, безпечним для довкілля.

Щоб запровадити такий системний підхід, необхідно врегулювати не тільки законодавство, але й техніко-економічні правила, які дали б змогу здійснювати пошук і переробку цього виду сировини.

До найважливіших проблем, пов’язаних із правильним економічно обгрунтованим методом утилізації відходів, є їх сортування у момент утворення, встановлення походження і способу їх споживання. Не допускається змішування відходів з різним ступенем забруднення. Це призводить до переходу всього обсягу відходів до групи нижчої якості. Змішані відходи з різним ступенем забруднення не можна піддавати подальшому технологічному процесу без попереднього їх розсортування.

Оскільки, ступінь забруднення відходів вирішує можливість їх утилізації, тільки відходи групи Г1 можна необмежено застосувати як сировинну для виготовлення інших виробів. Водночас, в окремих випадках, є сенс піддавати їх біологічному розкладу - компостуванню. Відходи групи Г2 також у значній кількості повинні бути використані в подальшому виробничому процесі як вторинна сировина. Одним із обмежень для цього способу застосування може стати ступінь їх забруднення, а також зміни в стуктурі деревини, які роблять її непридатною до наступної переробки. Відходи цієї групи треба спалювати в спеціальному обладнанні потужністю від 50 кВт до 1 МВт. Відходи групи Г3 призначені для спалювання при дотриманні відповідних параметрів (при потужності понад 100 кВт і при дотриманні вимог щодо обмеження емісії шкідливих речовин).

Значну частину відходів деревинних матеріалів продають приватним особам на опалювання будинків. Така вигідна для підприємств форма звільнення від відходів суперечить основам охорони довкілля, оскільки призводить до неконтрольованого розпорошення небезпечних відходів. Забруднення середовища в даному випадку відбувається внаслідок невідповідного використання відходів. Обрізки ДСП, ДВП і фанери спалюють найчастіше в неприготованих для цієї мети будинкових печах. У таких умовах може наступати емісія токсичних речовин, таких як окис азоту, діоксину.

Відходи деревини і деревинних матеріалів, які не знайшли жодного застосування, часто з погляду на локальний брак (нестачу) розв’язків зберігаються на гірше або краще організованих складах. Але це є тільки тимчасовий розв’язок проблеми. У міру заповнення складів повстає необхідність використання складованих у них відходів, які після кількарічного складування мають високу вологість, є дуже неоднорідними, частково розкладені і з важким для встановлення (визначення) хімічним складом. Тому, відходи, які тривалий час зберігалися на складі, трудніше піддаються утилізації, ніж свіжі відходи.

У літературі порівняно небагато знайдено інформації на тему утилізайії хімічно забруднених деревних відходів. Такі відходи є важкими для їх цілковитого знешкодження. °х спалювання, з погляду небезпеки забруднення атмосфери токсичними газами (які утворюються в процесі спалювання), вимагає встановлення високопродуктивних топок, які працюють при температурі близько 13000С.

Сучасним розв’язанням проблеми утилізації маловикористовуваних відходів деревної речовини є їх біоконверсія з одержанням органомінеральних компостів, добрив, грунтових меліорантів.

У WKI (Wilhelm-Klauditz-Institut, Braunschweig) розроблений багатостадійний хіміко-термо-механічний процес переробки частинок або волокна з вживаних меблів та інших промислових відходів для виготовлення ДСП.

Біологічна утилізація, з погляду на можливість забруднення грунту, вимагає знешкодження хімічних речовин, які містяться в цих відходах.

Прибічники спалювання відходів підкреслюють енергетичні вигоди, які випливають з такого розв’язку проблеми, а також факт радикальної мінімізауії обсягів відходів (до декількох процентів попелу (золи)). Прибічники біологічної утилізації замість цього стверджують, що спалювання - це знищення дефіцитної органічної маси, яка має бути використана краще і ефективніше. Таким використанням деревних відходів може бути їх перетворення із застосуванням мікроорганізмів - бактерій, грибів і променистої енергії - на цінне органічне добриво або використання їх як підкладки для годування їстивних грибів.

Використання біотехнології для утилізації відходів деревообробної промисловості погоджується також з директивами Європейського Союзу стосовно відходів. Цими директивами рекомендується "перетворення відходів на матеріали, які відносяться (належать) до натурального обігу", а таким матеріалом властиво є порох (зола).

На думку фахівців тривалість біоконверсії деревних відходів 90 діб є найбільш оптимальним терміном з точки зору і зменшення маси, і біодеструкції вуглеводного комплексу, і збереження живильних речовин компосту. Порівняно з 30-добовим терміном компостування ступінь деструкції легко гідролізованих полісахаридів збільшується в 1.9...2.5 рази, важко гідролізованих - в 2...4 рази залежно від біоконверсії. При біодеградації деревної речовини за 90 діб живильних речовин компосту. Порівняно з 30-добовим терміном компостування ступінь деструкції легко гідролізованих полісахаридів збільшується в 1.9...2.5 рази, важко гідролізованих - в 2...4 рази залежно від біоконверсії. При біодеградації деревної речовини за 90 діб витрачається 5 - 30% азоту і 30 - 40% фосфору (в перерахунку на його п’ятиокис) від наявних у відходах і внесених в компостовану масу. Вихід компосту від абсолютно сухої компостованої маси становить 62 - 75% залежно від глибини біоконверсії деревинного матеріалу.

 

МОЖЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ ПЕРЕРОБКИ ВЖИВАНОЇ ДЕРЕВИНИ

 

Вивчення досвіду Англії, США, Канади, ФРН в галузі ресурсоспоживання показує, що в цих країнах існує постійний державний контроль за станом і експлуатацією природно-сировинної бази, особливо, якщо це пов’язано з можливістю порушення природно-екологічного балансу. Підприємства, які споживають відходи, мають значні податкові пільги і державну підтримку. Зокрема, прийняті закони, які регулюють видачу субсидій і які встановлюють державні гарантії позик на придбання і впровадження ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій; закони, які надають різні податкові знижки і норми прискореної амортизації обладнання, тощо.

В Україні сьогодні відсутні конкретні заходи державного регулювання, які використовуються в індустріально розвинутих зарубіжних країнах для активізації роботи в галузі ресурсозбереження.

Не маючи науково обгрунтованих норм витрат стратегічних ресурсів, в т. ч. деревини, і централізованого їх обліку, держава повністю втратила контроль за їх використанням, створивши сприятливі умови для тіньового бізнесу.

Питання використання вживаної деревини в Україні може бути розв’язане при вирішенні трьох основних проблем:

Техніко-технологічне дослідження придатності окремих деревних виробів і вживаної деревини для повторного їх використання як технологічної сировини для деревних плит або як енергетичне паливо.

 

 

Обладнання і технологія переробки вживаної деревини і доведення їх до стану, який вимагається виробниками плит або енергетичною галуззю (енергетикою).

 

 

Запровадження відповідного законодавства в сфері господарювання відходами деревини і вживаними виробами з деревини. Ця проблема може бути найскладнішою при роз’язанні в умовах України. Але тут можна використати досвід європейських країн. Зокрема, німецьке законодавство передбачає:

 

цілковиту заборону складування вживаних виробів з деревини (тара,старі меблі тощо) в першопочатковому неподрібненому стані;

 

 

сортування деревних відходів і вживаної деревини на сортименти, які є "безпечними" для нової переробки, і для яких виробник має вказати метод їх утилізації;

 

 

відповідальність власника відходів за їх утилізацію;

 

 

відшкодування коштів власнику відходів за їх утилізацію;

 

 

податкові пільги і дотації для організацій, які купують і переробляють на тріску вживану деревину;

 

 

податкові пільги і доплати для тих, хто використовує тріску з вживаної деревини, однаково застосовуючи її як з технологічною, так і енергетичною метою.

 

Отже, для впорядкування використання лісових ресурсів України необхідно прискорити прийняття законів щодо ресурсозбереження і використання вторинних відходів. Ці закони повинні ефективно націлювати підприємства на екологічно раціональне ресурсоспоживання, а значить - на розробку і застосування маловідходних і безвідходних технологій, ресурсозберігаючої і надійної техніки. Для цього в законах необхідно передбачити заходи економічної відповідальності за нераціональне використання ресурсів, а за знищення ділових відходів - штрафи.

Підприємства ДСП і ДВП, які використовують у великих обсягах вторинні відходи, малоцінну листяну дров’яну деревину, тонкомірну сировину, гілки, сучки, повинні бути на пільговому оподаткуванні, їм треба надавати кредитні та інші пільги. Необхідно звільнити від податку частину прибутку підприємства, яка витрачається на ресурсозбереження, спрямовувати частину відповідних фондів на організацію випуску систем обліку і контролю за витратою ресурсів, З цих питань вимагаються, звичайно, директивні рішення.

 

Газета "Деревообробник"

Теги та ключові фрази
використання вживаної деревини, шкідливість утилізації деревини, , перспективи використання деревини, переробка дсп, утилізація шпал як відходів, Возьму дарунок відходи деєспe, Використання вживанної деревини, Використання вживаної деревини, перспективи використання вживаної деревини
Більше статей за тегами


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку



   



Інші статті
12.04.2010р.

Відходи: подрібнили, спресували, спалили

Утилізації відходів зараз стала глобальною проблемою людства. З'являються нові технології виробництва, промисловий світ інтенсивно розвивається. Але найгірше те, що технології утилізації відходів розвиваються набагато повільніше, ніж нововведення у виробництво. А в нашій країні донедавна особливо й не замислювалися над тим, як утилізувати відходи свого виробництва.

18.12.2009р.

Котли від «Волинь-Кальвіс»

Спільне українсько-литовське підприємство ТзОВ «Волинь-Кальвіс» було створене у 2006 році в м. Ковелі Волинської області. Всього за два роки його продукція – опалювальні котли – стала користуватися значним попитом у всій Україні, про що свідчать численні представництва: три у Києві, два у Львові й одне у Львівській області, по два у Сумах і в Івано-Франківську, по одному в Ужгороді, Рівненській області, Маріуполі, Дніпропетровську, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Донецьку та Луцьку.

Більше статей за тегами
Пропозиції, що можуть Вас зацікавити
Більше пропозицій за тегами
вагонка киев цена проектуємо сушильні камери
При використанні матеріалів посилання на www.derevo.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.
kremen-decor.com.ua