Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію






Останні новини
Останні новини
Чим загрожує карпатським лісам новий закон про заборону вирубки дерев?
09.12.2019р.

19 листопада президент Володимир Зеленський підписав закон, який позиціонували...

Уряд з квітня запустить онлайн-аукціони з продажу деревини
05.12.2019р.

Використання електронних сервісів покликане зменшити корупцію на ринку...

Зеленський підписав зміни до закону про карпатські ліси, але вони влаштовують не всіх
21.11.2019р.

19 листопада президент України Володимир Зеленський підписав закон, який, як...

Польша: Короїд загрожує мільйону гектарів лісів
14.11.2019р.

Директор Державних лісів Анджей Конєчни скликав спеціальну групу, яка має...

На Львівщині відбудуться додаткові аукціонні торги необробленою деревиною
13.11.2019р.

14 листопада 2019 року відбудуться додаткові аукціонні торги необробленою...



***
Опитування
Опитування
Опитування

Мораторій на вивіз кругляка хочуть відмінити, а в Ви за чи проти?

Ваш помічник
Ваш помічник
15409
16.01.2009р. |
Меблева інвестиція. Як організувати цех із виготовлення корпусних меблів

Що можна виробляти?

Для того, щоб розпочати організацію цеху з виробництва корпусних меблів, слід спочатку мати уявлення, які саме вироби можна буде виготовляти на цьому підприємстві. Йдеться, насамперед, про вироби з плитних матеріалів (ДСП – деревостружкової плити та ДВП – деревоволокнистої плити), а також з використанням елементів, виготовлених зі штучного каменю, MDF, скла, пластику, натуральної деревини, алюмінію. Останні, зазвичай, можна придбати вже у формі готових напівфабрикатів (стільниці зі штучного каменю, меблеві фасади зі скла, алюмінію, MDF, натуральної деревини). Конкретні вироби, які можна віднести до корпусних меблів – це письмові (офісні) столи, шафи, полички, шафи-купе, кухні, барні та інші стійки, меблі для ванних кімнат. До корпусних меблів вже, однак, не можна віднести стіл, якщо його підтримують цілком металеві ніжки. Стільці та крісла не належать до корпусних меблів.

Як це робиться

Технологія виробництва корпусних меблів складається з таких етапів:

1) розкрій плит (ДСП або ДВП) на заготовки;
2) личкування торців заготовок (з ДСП) крайкою;
3) свердління сполучних отворів (присадка);
4) збирання (з використанням фурнітури та ручного інструменту);
5) пакування.

Великі та середні виробники, а також малі, які виробляють дорогі меблі та прагнуть самостійно контролювати якість виробів, дотримуються повного циклу виробництва. Натомість, дрібні, так звані „гаражні виробники”, що працюють як фізичні особи–підприємці або „тіньовики”, лише складають готові вироби та пакують їх, оскільки розкрій плит, личкування крайкою та свердління сполучних отворів можна виконати на базі компанії, яка продає плити та фурнітуру.

Українські виробники загалом надають перевагу використанню плит ДСП як основної сировини для виготовлення корпусних меблів, натомість, інші матеріали, як-от MDF, скло чи штучний камінь, обробляють самостійно рідко, надаючи перевагу вже готовим напівфабрикатам – фасадам з MDF, скла, стільницям зі штучного каменю, хоча ті, в кого є унікальні замовлення, здійснюють і розкрій плит штучного каменю, його фрезерування та термоформування. Крім того, плиту MDF в Україні не виробляють, тоді як ДСП виробляють дедалі більше і в дедалі ширшому асортименті декорів, товщин та тиснень.

Як розташувати та підібрати верстати?      

Олег Кущ, консультант з технічних питань ТзОВ „Станкодніпро”, відзначає, що для повного циклу виробництва корпусних меблів, майбутній цех необхідно буде поділити на такі технологічні дільниці:

  • склад (місце для зберігання) оброблюваних матеріалів – ДСП, MDF, ДВП, стільниць тощо;
  • дільниця форматного розкрою;
  • дільниця крайколичкування (бажано ізольоване приміщення);
  • дільниця свердління;
  • дільниця складання;
  • склад фурнітури, крайки, клею-розплаву та інших витратних матеріалів;
  • побутові приміщення для персоналу.

Постачальник обладнання не може безпосередньо спілкуватися з інвестором у справі підбору обладнання для цеху з виробництва корпусних меблів, якщо останній немає ніякого досвіду у цій галузі. У „FELDER-GROUP Україна”  рекомендують інвестору прийняти на роботу кваліфікованого керівника виробництва. Він від імені інвестора повинен формувати технічні вимоги до виробництва: номенклатури та кількості необхідного обладнання. Постачальник обладнання не повинен підміняти собою функції представника інвестора.

У цьому ж переконаний Олег Кущ зі ТзОВ „Станкодніпро”. Ані він, ані інші представники його компанії не можуть надати професійну рекомендацію щодо того, яку нішу на ринку корпусних меблів може зайняти нове підприємство. Зазвичай, клієнти звертаються до нього зі сформованим бажанням виробляти певний вид виробів (вони вже знають який), і він майже завжди знає, яке обладнання буде потрібне виробнику. Якщо ж клієнт не має досвіду у сфері виробництва корпусних меблів, а хоче вкласти гроші в такий бізнес, то, як радить Олег Кущ, доцільніше звернутися в маркетингову компанію для проведення дослідження ринку.

За словами Володимира Поліщука, комерційного директора ПП „Ющишин”, до нього також звертаються не інвестори, які мають намір зайнятися виробництвом корпусних меблів, а їхні представники чи просто особи, які підбиратимуть комплект необхідного обладнання (майбутні технологи виробництва, яких знаходить інвестор). Розмова починається з того, чи мають вони досвід роботи. Майже усі такий досвід мають. Клієнтів, які чітко знають, що хочуть виготовляти, як та в якій кількості, – близько 30%. Їм необхідно лише підібрати обладнання під ці вимоги. Що саме хоче виготовляти інвестор – вирішити повинен він сам.

Спеціалісти з „FELDER-GROUP Україна” бачать два способи підбору обладнання для виробника-початківця. Якщо вид меблів, які інвестор має намір виготовляти є відомим, тоді під цей вид комплектують виробництво. Проте можна вчинити й інакше: рекомендувати набір обладнання, який може дозволити виробляти той або інший вид меблів. Другий спосіб значно дорожчий. Про обидва способи підбору інвестор повинен знати до початку інвестування.

Рис. 1. Крайколичкувальний верстат G 500 від Felder

Олег Кущ із ТзОВ „Станкодніпро” вважає необхідним для остаточного підбору комплекту обладнання отримати відповіді від клієнта на такі запитання:

  • Наскільки буде завантажене обладнання – скільки годин на день воно працюватиме?
  • Яким буде виробництво – виготовлення меблів на замовлення (одиничні вироби), дрібносерійним, серійним чи масовим?
  • Якої складності меблів будуть вироблятися – з прямолінійними чи криволінійними елементами?
  • Які матеріали будуть використовуватися під час виготовлення меблів?
  • Який рівень підготовки матиме персонал цеху?

Як зазначають фахівці з „FELDER-GROUP Україна”, якщо обмежитися виготовленням корпусних меблів прямокутної форми з ламінованих ДСП, то для цього виробнику буде достатньо трьох категорій верстатів: форматно-розкроювального, крайколичкувального та свердлильно-присадного. Такий комплект Олег Кущ називає варіантом мінімальних інвестицій для виробника-початківця та рекомендує такі верстати:

  • Форматно-розкроювальний верстат (для розкрою плитних матеріалів), виробник – GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • Крайколичкувальний верстат (для приклеювання крайки товщиною 0,4–2мм на криволінійні та прямолінійні заготовки), виробники – Maschinen-Bau-HEBROCK (Німеччина), GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • Свердлильно-присадний верстат, виробник – GRIGGIO S.p.A. (Італія).

Якщо ж виробнику буде потрібна середня продуктивність виробництва, то Олег Кущ рекомендує йому такі верстати:

  • форматно-розкроювальний верстат (для розкрою плитних матеріалів), виробник – GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • стрічково-пилковий верстат (для розкрою криволінійних заготовок), виробник – GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • крайколичкувальний верстат прохідного типу (для приклеювання крайки товщиною 0,4–2мм на прямолінійні заготовки), виробники – Maschinen-Bau-HEBROCK (Німеччина), GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • крайколичкувальний верстат універсального типу (для приклеювання крайки товщиною 0,4–2мм, на прямолінійні та криволінійні заготовки), виробники –Maschinen-Bau-HEBROCK (Німеччина), GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • крайкофрезерувальний верстат (для зняття звісів крайки), виробник – Maschinen-Bau-HEBROCK (Німеччина);
  • верстат для обробки кутів (стиків крайки), виробник – Maschinen-Bau-HEBROCK (Німеччина);
  • свердлильно-присадний верстат, виробник – GRIGGIO S.p.A. (Італія);
  • вертикальний фрезерно-копіювальний верстат (для гравіювання декоративних елементів на майбутніх фасадах з MDF, ДСП, свердління отворів неправильної форми під замки, петлі), виробник – GRIGGIO S.p.A. (Італія).

Запропонований варіант є більш універсальним. Однак залежно від планованої продуктивності цеху та інших завдань, які необхідно буде вирішувати, видів виробів деяких верстатів може бути кілька – два форматно-розкроювальних або два свердлильно-присадних, а деяких може й не бути – наприклад, фрезерно-копіювального.

Як розповідає Володимир Поліщук з ПП „Ющишин”, для роботи на форматно-розкроювальних верстатах, якщо вони без числового програмного керування, необхідно ще придбати окреме програмне забезпечення для формування карт розкрою плит. Найвідомішим в Україні є російський програмний продукт „Базис. Раскрой”. Форматно-розкроювальні верстати дають змогу розкроювати плити під кутом (змінюється кут нахилу пилки).

Специфіка підбору крайколичкувальних верстатів, за словами Володимира Поліщука, полягає в тому, якою крайкою личкуватимуть торці заготовок та якої форми будуть заготовки. Для личкування так званою паперовою (меламіновою) крайкою є мобільні (ручні) верстати. Стаціонарні крайколичкувальні верстати поділяють на два типи – універсальні (на яких можна клеїти крайку як на криволінійні так, і на прямолінійні заготовки) та прохідні (дорожчі та високотехнологічні, і хоча розраховані на поклейку крайки лише на прямій поверхні, на якій немає ані радіусів, ані згинів, окрім поклейки крайки, ці верстати відразу ж фрезерують та полірують її). Сучасні прохідні верстати не вимагають додаткової ручної обробки крайки. Їх купують здебільшого великі виробники або підприємці, які надають послуги крайколичкування дрібним виробникам. Якщо для крайколичкування використовувався верстат універсального типу, то для подальшої обробки крайки необхідний ручний інструмент для зняття звісів крайки – ручний фрез. Якщо виробництво буде мати більші обсяги, то Володимир Поліщук рекомендує придбати крайкофрезерувальний верстат із ручною подачею заготовки, який буде знімати звіси крайки. Він дає змогу це робити і на прямолінійних, і на криволінійних заготовках. Отже, якщо інвестор придбає крайколичкувальний верстат універсального типу та крайкофрезерувальний верстат, то впродовж деякого часу в нього не буде потреби у верстаті прохідного типу.
Свердлильно-присадні верстати також представлені доволі широким спектром різної техніки, зокрема це – 1-, 2-, 3-головкові верстати. За словами Володимира Поліщука, невеликому виробнику буде для початку достатньо простого 1-головкового верстата, який може мати 21 або 23 шпинделі. Цей верстат дає змогу засвердлювати отвори в плиті – в пласть або в торець – по всій довжині, під різними кутами. Окрім цього, є, звичайно, й інструмент ручного типу із двома шпинделями, який дає змогу робити те саме довше, ніж свердлильно-присадний верстат, але швидше, ніж шаблон зі звичайною дреллю. Він дає змогу засвердлювати отвори під різними кутами, що дреллю зробити дуже важко. Тепер, як стверджує Володимир Поліщук, такий інструмент користується значним попитом, і, здебільшого, він німецького або іспанського виробництва. Крім того, для цеху необхідний буде також інший ручний інструмент – шуруповерти тощо для збирання та монтажу виробів.

Цеху з меблевого виробництва потрібні 1–2 аспірації (системи вилучення пилу та стружки). Централізовані системи аспірації (з виводом на подвір’я чи в бункер, де є котел), за словами Володимира Поліщука, встановлюють дуже мало виробників, оскільки це недешево. Більш поширений варіант – локальні аспірації. На невеликий цех досить 1–2 локальних аспірацій (біля форматно-розкроювального та крайколичкувального верстатів (прохідного типу). Можна ще поставити аспірацію для свердлильно-присадного верстата (на бажання), але двох аспірацій на невеликий цех буде достатньо.

Які є витратні матеріали та сировина?

Для виготовлення корпусних меблів в Україні використовують зараз переважно українську ДСП, ДВП, постформінг. Плити MDF та штучний камінь (Corian, Montelli тощо), який теж є плитним матеріалом, в Україні ще не виробляють. У корпусних меблях використовують ламіновану ДСП, просту ж використовують для виготовлення м’яких меблів. ДВП – добра сировина для задніх стінок корпусних меблів та дна шухлядок. Плити MDF використовують, здебільшого, для виготовлення фасадів. Постформінгові плити – це стільниці для кухонних меблів та столів у закладах громадського харчування, на вигляд це плити ДСП великої товщини, зі скругленням на торцях, які заламіновані суцільною плівкою разом з верхом майбутньої стільниці.

За словами представника SwissPan by Sorbes Артема Дяченка, продукція підприємств, що випускають свою продукцію під цією торговою маркою, а саме „Свиспан Лімітед” (м. Костопіль) та „ЛК Інтерплит Надвірна” (м. Надвірна), використовують для виробництва всіх видів корпусних меблів: житлових та офісних, кухонних та дитячих.

Стільниці SwissPan by Sorbes використовують для виготовлення кухонних меблів. Загалом же ламіновану ДСП під цією торговою маркою випускають у більше, ніж 100 декорах, 6 товщинах (10, 16, 18, 22, 25, 28 мм) та 5 тисненнях (SE – Структура ясеня, BS – Бюро-стиль, PE – Лимонна шкірка, PR – Структура дуба, SM – Гладка). Розмір плит – 2750 x 1830 мм та 2440 x 1830 мм. У Європі більш поширеним є розмір 2800 х 2070 мм (у ньому ж випускають плити MDF). Стільниці SwissPan by Sorbes мають розмір 2750 x 600 мм, 3050 x 600 мм, товщини – 28, 38 мм.

Рис. 2. Декори ДСП SwissPan by Sorbes

Рис. 3. Декори ДСП SwissPan by Sorbes

Рис. 4. Декори ДСП SwissPan by Sorbes

Як говорить Артем Дяченко, плити ТМ SwissPan by Sorbes є недешевими, часом дорожчими порівняно з іншими українськими виробниками. „За якістю ж вони є одні з найкращих, і з огляду на асортимент декорів, який є одним з найширших на теренах колишнього СРСР, та швидкість поставок більшість виробники надають їм перевагу”. Порівняно ж з імпортними плитами ці плити усе ж таки є дешевшими.

Окрім двох фабрик, що випускають продукцію під ТМ SwissPan by Sorbes в Україні потужним виробником є група „Кроно-Україна”, що має заводи у Львівській, Івано-Франківській та Харківській областях і випускає ламіновані ДСП у розмірах 2440 х 1830 та 2800 х 2070 мм. Невеликі виробництва – це завод „Аверс” у Києві та нещодавно збудований „Кроноспан-УА” у Волинській області. Якщо йдеться про ДВП, то відомими виробниками є „Уніплит” (виробництво в Івано-Франківській області), „Фанплит” (м. Київ). Якщо йдеться про стільниці, то провідним виробником як за розмірами, товщинами, так і декорами в Україні є компанія „РоСт” з ТМ Luxeform.

Основна перевага українських ДСП над імпортними – у щільності плити. Для західних виробників немає сенсу заповнювати структуру так щільно, як це роблять в Україні, оскільки на Заході не прийнято довго використовувати одні й ті самі меблі – достатньо й 3–4 років.
Імпортні плити є дорожчими від українських. За останніх п’ять років українським виробникам вдалося серйозно потіснити імпорт. Якщо раніше в Україні тривалий час були поширені ДСП польського та словацького виробництва, то власне їх більш-менш витіснила вітчизняна. Зберегли свої позиції німецькі плити (ДСП) та стільниці ТМ Egger (Австрія). Хоча й вони відчутно дорожчі, але мають свої переваги – добру якість, цікаві декори, широкий асортимент, на які орієнтуються виробники. Крім того, в Україні користуються невеликим попитом ДСП Falko (Угорщина), Thermopal (Німеччина) та Kronopol (Польща). Щодо тиснень, то, на думку Артема Дяченка, питання підбору тиснення виробником чи замовником – це, радше, питання смаку. Хоча є і нюанси, наприклад, меблі зі структурою під дерево є незручними для писання на них. Плити з таким тисненням не варто використовувати для виготовлення шкільних меблів. Тиснення SE (під ясен) блищить, що комусь подобається, а комусь ні. Тиснення BS (Bureau Style) вважається елітним, дорожчим та використовується для офісних меблів. Більшість виробників беруть для виготовлення офісних меблів власне плити з тисненням BS. Проте більшість не розрізняють тиснень і беруть усе. На плити з кольоровими декорами є стабільний попит, хоч і невеликий. Вони можуть використовуватися будь-де, але найчастіше в кухонних чи дитячих меблях. Тепер полюбляють більше пастельні, а не яскраві кольори.

Здебільшого, безпосередньо з заводів беруть плити лише великі виробники. Малі беруть, якщо їхні виробництва розташовані недалеко від заводів, адже везти плити на великі відстані самим невигідно, вигідніше купувати плити у місцевих дилерів.

Дилером ТМ SwissPan by Sorbes, наприклад, є ВТПП „Дімекс (м. Львів). За словами Дмитра Александрова, комерційного директора ВТПП „Дімекс”, майже 90% продажу фірми становлять плити цього виробника, хоча й вона працює з дорожчими плитами, зокрема ТМ Kronopol (Польща). Більшість дилерів, які обслуговують малих та середніх виробників, працюють переважно з українськими плитами, хоча ще вісім років тому співвідношення імпортних та українських становило 50/50. Основним попитом у клієнтів ВТПП „Дімекс” користується ДСП та постформінг, але у пропозиції є і MDF та ДВП. На ринку, за словами Дмитра Александрова, є фірми, які продають суто MDF й у великих обсягах, але в Україні MDF використовується для виготовлення окремих видів меблів, а ДСП є основним матеріалом. Якщо йдеться про товщини, то найбільш ходовими є 10, 16, 18 мм, а 22, 28 мм – купують рідше, і такі плити йдуть на стільниці. Водночас імпортну плиту малі та середні виробники використовують для дуже вибагливих замовників.

Середній виробник у ВТПП „Дімекс”, за словами Дмитра Александрова, може брати щомісяця 5–10 палет (150–200 листів ДСП). Хоча, зазвичай, малі чи середні виробники беруть плити, крайку та фурнітуру в різних конкуруючих постачальників, тому дані є дуже приблизними. Зазвичай, усі постачальники надають дрібним „гаражним виробникам” послуги розкрою плит та крайколичкування. ВТПП „Дімекс” – не виняток.

Крайка для личкування торців заготовок буває меламіновою (так звана „паперова”), на яку вже нанесений клей, а також пластиковою – на базі ПВХ (полівінілхлорид), АБС (акрилонітрил/бутадієн/стирол). Крім того, як крайку можуть використовувати шпон цінних порід дерева. Меламінову крайку масово виготовляють в Україні, здебільшого виробники плитних матеріалів. ВТПП „Дімекс” пропонує своїм клієнтам українську та польську меламінову крайку (ТМ Folmag). Перевага останньої, за словами Дмитра Александрова, у ширшому асортименті декорів. Натомість, популярні на українському ринку крайки ПВХ та АБС – майже усі європейських виробників, хоча є й китайські. Доволі популярними є ПВХ-крайки польських та турецьких виробників, зокрема ВТПП „Дімекс” продає крайки ТМ Maag (Польща). Серед відомих брендів на українському ринку присутні ПВХ-крайки RAUKANTEX (Німеччина), АБС-крайки Hranipex (Чехія), ПВХ-крайки Doellken (Німеччина). 

Якщо йдеться про фурнітуру, то для основної маси меблів використовують дешеву фурнітуру українських, турецьких та польських марок. ВТПП „Дімекс”, наприклад, пропонує фурнітуру української ТМ „ДС”, польських ТМ GTV, Nomet, Rejs. Однак, виробники, зазвичай, беруть фурнітуру різних марок, оскільки їм потрібні різні види фурнітури. Фурнітуру загалом поділяють на такі види – ручки, напрямні та метабокси (для шухляд), завіси, відбійники-амортизатори, аксесуари до шаф (вішаки), підйомні механізми, поличкотримачі, ролики, ніжки, комплектуючі до кухонь, системи для розсувних дверей, кріпильна фурнітура, метизи (конфірмати, мініфікси, заглушки, саморізи, стяжки, шканти). Для елітних чи просто дорогих меблів використовують, зазвичай, фурнітуру європейських марок, зокрема Blum (Австрія), Haefele (Німеччина), Hettich (Німеччина). Усі три виробники мають представництва в Україні. Як стверджує голова представництва Julius Blum Gmbh в Україні Юрій Нестор, попит на продукцію Blum в Україні зростає щороку на 35–40%.

Для виробництва повного циклу не вистачає  спеціальних витратних матеріалів для роботи зі штучним каменем (якщо цех буде з ним працювати), зокрема клею. Якщо ж йдеться про роботу з крайкою, то для процесу личкування ПВХ- та АБС-крайкою необхідний клей-розплав, який випускають та зберігають у гранульованій формі (для зберігання необхідно дотримуватися жорсткого температурного режиму). Нанесення клею на крайку відбувається при його температурі 160–200° С. В Україні для личкування крайкою використовують переважно імпортні клеї, таких марок, як Jowatherm (Jowat), Kleiberit, Dorus (Henkel), Homakoll тощо.

Яким повинно бути приміщення для цеху?

Постачальники обладнання, зокрема Олег Кущ зі ТзОВ „Станкодніпро”, вважають, що цех з виробництва корпусних меблів може займати щонайменше площу у 100 м². Фахівці „FELDER-GROUP Україна” вважають, що для невеликого цеху достатньо 100–200 м².
Володимир Поліщук з ПП „Ющишин” розповідає, як підраховують площу, необхідну для розміщення верстатів у цеху з виробництва корпусних меблів: „Якщо порахувати вимоги щодо площі цеху, в якому плити та заготовки будуть переноситися вручну, то для форматно-розкроювального верстата необхідна площа 6 х 7 м, для свердлильно-присадного – залежно від того, з якими плитами буде працювати виробник. Для шаф-купе використовуються великі плити до 3 м довжиною, і тоді необхідна площа становитиме 3 х 3 м, щоб зручно розвертати плиту, хоча сам верстат невеликий і може займати 1 х 1 м. Для крайколичкувальних верстатів – для найпростішого типу верстата прохідного типу (поклейка, фрезерування, торцювання) необхідним буде зазор 3 м з обох боків по довжині верстата, щоб запустити триметрову плиту, хоча сам він займає невелику площу – 2 х 1,5 м. Дорожчі прохідні верстати, які і клеять, і фрезерують, і торцюють, і обробляють кут та полірують, а також фугують плиту перед поклейкою, можуть мати 3, 4, 5 м по довжині. Відповідно, до довжини плити ще треба додати цю відстань. Універсальні крайколичкувальні верстати невеликі, займають площу 1 х 1 м, до цих параметрів додаємо площу використовуваної плити”.

Звичайно, найкраще мати приміщення, у якому можна послідовно здійснювати технологічні процеси, де можна вільно зберігати плити, клеї, і де перенесення заготовок не гальмує робочих процесів. Приміщення не обов’язково повинно мати форму видовженого прямокутника, можна використати й приміщення з перегородками, лише щоб заготовки можна було вільно переносити з однієї дільниці на іншу. Постачальник обладнання може, маючи розміри та схему приміщення, порекомендувати інвестору, як йому розмістити верстати.  

Як виглядає конкуренція?

На ринку корпусних меблів України серйозними гравцями є такі виробники, як ТзОВ „Меркс груп”, ТзОВ „Гербор-холдинг”, Фабрика меблів „Нова”, ТзОВ „Веем”, ЗАТ „БРВ Київ”, ВАТ „Прогрес”, ВАТ „Спецмеблі” тощо. Окрім того, існує ще чимало значних виробників, що просувають свої вироби без створення брендів. Більшість компаній, які мають власні меблеві бренди працюють як на українському, так і на закордонному ринках.

Для невеликих виробників більш привабливими клієнтами закономірно є інші компанії (середній та великий бізнес), а також компанії з іноземними інвестиціями, оскільки як зазначає директор ПП „Галич-Гранд” Володимир Музичко, ті, зазвичай, купують корпусні меблі відразу у великих обсягах для обставлення ними своїх офісів та приміщень для прийому клієнтів/відвідувачів. Великі ж виробники, які мають власні меблеві бренди, орієнтуються як на представників бізнесу, так і на кінцевих споживачів, оскільки можуть запропонувати стандартизовані, дешевші вироби, які, зазвичай, можна придбати у мережах меблевих салонів чи гіпермаркетах. Проте, за даними газети „Деревообробник”, найбільшими конкурентами українських виробників у сегменті дешевих, в тому числі корпусних меблів є азійські, а зокрема китайські виробники. Імпорт китайських меблів зростає на порядок швидше, ніж імпорт меблів взагалі. Останній становить серйозну загрозу українським виробникам ще й тому, що не підлягає сертифікації та стандартизації в Україні. Очевидно, що дешеві імпортні вироби цікавитимуть, насамперед, звичайних споживачів, які націлені на якнайдешевшу купівлю меблів для дому. Попри це українські виробники, якщо йдеться про офісні меблі, змогли зайняти значну частину ринку за останніх 10 років. „Коли ми починали 12 років тому, то в нас були лише імпортні меблі, – говорить Михайло Коропецький, директор СП „Сігма”, що здійснює, окрім іншого, салонний продаж офісних меблів відомих українських та іноземних виробників. – Тепер українські виробники пропонують досить якісні вироби. Лише у сегменті представницьких меблів, меблів для кабінетів керівників є ще певні недопрацювання наших виробників, і у ньому доволі висока частка імпортних виробів”. За словами Володимира Музичка, у даний момент рівень конкуренції у меблевому виробництві є достатньо високим, але він ще не досягнув свого піку.

На індивідуалізовані, нестандартні корпусні меблі в Україні існує стабільний попит, хоча не можна сказати, що він є великим. Зазвичай, такі меблі замовляють клієнти – юридичні особи, а споживачі з високим рівнем достатку надають перевагу меблям з натуральної деревини. На думку експертів журналу „Меблеві технології”, недоліком великих виробників є нездатність виробляти саме такі нестандартні меблі, що дає шанси на виживання малим підприємствам-виробникам попри існуючі тенденції до укрупнення ринку, поглинання дрібних серійних виробників великими серійними виробниками.

Усіх виробників умовно можна поділити на тих, що мають серійне виробництво і тих, що мають індивідуальне виробництво. Здебільшого усі великі та середні виробники мають серійне виробництво, натомість, малі виробляють меблі або на замовлення (виробництво є індивідуальним), або виробляють їх дрібними серіями (що трапляється рідше). При цьому, як зазначає Михайло Коропецький з СП „Сігма”, невеликі виробники, зазвичай, намагаються самостійно виробляти меблі, їх продавати, і обслуговувати клієнтів, натомість, великі виробники, що виготовляють великі серії виробів, активно співпрацюють з дилерами – меблевими салонами.

Прогнози розвитку галузі є помірковано оптимістичними. Якщо йдеться про зростання обсягу виробництва меблів загалом, то за даними Асоціації „Меблідеревпром”, яка, своєю чергою, оперує офіційною статистикою, то у 2007 році зростання в галузі уповільнилося порівняно з 2006 роком і становило 13%, тоді як у 2006 році воно становило18%. На думку Юрія Нестора, голови представництва Julius Blum Gmbh в Україні, таке стрімке зростання на ринку меблів збережеться ще у найближчих п'ять років, і після цього зростання значно уповільниться. На ринку, за його словами, ще є місце для нових малих та середніх підприємств – виробників корпусних меблів. „Хоча й кількість виробників зростає, попит на меблі перевищує пропозицію, але тепер клієнти вимагають від виробників якості, яка досягається на сучасному обладнанні, та за допомогою дорогих комплектуючих. Власне малим та середнім виробникам це під силу”, – зазначає він.

Як підрахувати стартові та поточні витрати?

До стартових витрат при інвестуванні у цех з виробництва корпусних меблів належать витрати на купівлю чи будівництво приміщення та доведення його до ладу, а також придбання необхідних для потреб виробника верстатів. Приміщення можна брати й у довгострокову оренду, що і роблять деякі виробники, зокрема ПП „Галич-Гранд”. Оскільки ціни на нерухомість та вартість оренди є різними у різних регіонах України, і залежно від відстані до великих міст, витрати будуть дуже індивідуальними. Натомість, якщо йдеться про вартість комплекту верстатів, ціни на них коливаються залежно від країни-виробника верстата (найдешевшими є китайські верстати, за ними йдуть українські), від продуктивності, а також від кількості пристосувань і додаткових можливостей.

Якщо йдеться про варіант мінімальних інвестицій, згаданий Олегом Кущем зі ТзОВ „Станкодніпро”, (форматно-розкрійний, свердлильно-присадний верстати та крайколичкувальний верстат універсального типу, виробники GRIGGIO та HEBROCK), то його вартість починається з 15000 євро і зростає залежно від комплектації. Три верстати, що виконують ті самі функції, від Felder коштують разом 25–30 тис. євро, залежно від їхньої комплектації.

Усе, звичайно, залежить від того, яку суму має інвестор та яку він готовий вкласти в обладнання. Маючи близько 70 тис. доларів та приміщення площею близько 400 м², можна непогано забезпечити себе обладнанням – так вважає Володомир Поліщук з ПП „Ющишин”. Зокрема, за його словами, інвестор в нього може придбати:

  • професійний форматно-розкроювальний верстат Sicar (Італія) за 7100 євро, на якому піднімання та опускання пилок відбувається в ручному режимі, або дорожчий Altendorf - з електромеханічною зміною кутів нахилу пилок;
  • з крайколичкувальних верстатів – найдешевший верстат прохідного типу за 13620 євро (дорожчі коштують до 40 тис. євро). З крайколичкувальних верстатів універсального типу можна обирати між вітчизняними, італійськими або німецькими виробниками. Найбільший попит, однак, на вітчизняні невеликі верстати за ціною близько 16000 грн. Італійський верстат Sicar коштує 6200 євро, німецький Brandt – 9990 євро;
  •  свердлильно-присадні верстати – від 4,5 до 5,5 тис. євро – залежно від кількості шпинделів, причому йдеться про одноголовкові верстати (які можуть свердлити отвори лише в пласть або в торець). Суттєво дорожчими є дво- чи триголовкові верстати, за допомогою яких за один раз можна зробити всі отвори на плиті і в пласть, і в торець, що підвищує продуктивність. Проте в цьому разі потрібне додаткове навчання оператора;
  • український крайкофрезерувальний верстат зі спорядженням за 19 тис. грн. – для обробки і прямолінійних, і криволінійних заготовок;
  • локальні аспірації українського виробництва за 3400 грн за шт. (у комплект входять фільтри та гофрорукав);
  • ручну фрезу для зняття звісів крайки за 280 євро (повний комплект).

Якщо йдеться про поточні витрати виробництва, то до непрямих витрат опитані „Практикою управління” фахівці зараховують витрати на оренду приміщень, зарплату персоналу, енергію (комунальні послуги), витрати на збут, зв’язок. До прямих належать вартість сировини та інших матеріалів.

Сировиною у виробництві є плитні матеріали (ДСП, ДВП, MDF, штучний камінь) та витратні матеріали – крайка, фурнітура усіх видів, звичайні клеї та клеї-розплави. Гуртові ціни на українську ДВП коливаються від 8 до 10 грн за 1 м². Середня ціна на плити ДСП українського виробництва (зокрема SwissPan by Sorbes) у дилера – ВТПП „Дімекс” – 220–240 грн за плиту товщиною 16–18 мм. Ціни на плити ДСП українського виробництва більшої товщини сягають 300 грн за 1 шт. Ціни на плити ДСП Egger ходової товщини 18 мм на порядок вищі – вони коливаються від 360 до 700 грн за 1 плиту залежно від декору. Меламінова крайка коштує від 0,25 до 0,35 грн за погонний метр (ширина 21 мм), ПВХ-крайка Raukantex (Rehau) (декор під дерево, ширина 22 мм, товщина 2 мм) – близько 1,9 грн за погонний метр, причому ціни зростають зі збільшенням ширини крайки, і дорожчою є кольорова крайка. Клей-розплав для личкування крайкою відомих марок коштує від 380 до 650 грн за мішок (25 кг). Зазвичай, для малих виробників вистачає одної упаковки на 2 місяці роботи. Крім того, за оцінками фахівців ВТПП „Дімекс”, малий виробник, який має близько  30 працівників та повний виробничий цикл, мав би за місяць витрачати 20–30 тис. грн на крайку, клеї та фурнітуру, причому основну частку у цій сумі становила б саме фурнітура (йдеться про порівняно дешеву фурнітуру українських та польських марок, оскільки німецька чи австрійська є значно дорожча). На форматно-розкроювальному верстаті необхідно буде періодично після нарізання кожних 40 листів змінювати пилки. Якісні пилки німецької фірми Leuco, за словами Володимира Поліщука з ПП „Ющишин”, коштують 130 Євро за комплект (зрештою, є й дешевші, але не менш якісні). Якщо за зміну будуть розкроювати 40–60 листів, для початку треба мати чотири таких комплекти, і пилки – загострювати на спеціальному верстаті або возити до фірм, які надають послуги загострювання пилок та фрез.

Послуги, які надають постачальники сировини та витратних матеріалів, не є дорогими. Зокрема у ВТПП „Дімекс” розкрій плити коштує 2,5 грн за квадратний метр, личкування ПВХ-крайкою коштує 4,8 грн за погонний метр, меламіновою крайкою – 1,75 грн за погонний метр.
У ПП „Галич-Гранд” (виробник офісних та банківських меблів, віталень, кухонь, дитячих меблів, спалень, шаф–купе, меблів для готелів та ресторанів), за словами директора підприємства Володимира Музичка, основні поточні  витрати припадають на сировину, комплектуючі, зарплату, оренду приміщення, комунальні послуги, кошти на розвиток виробництва. Проте їх пропорції щомісяця змінюються залежно від структури замовлень, які виконує компанія, адже вона невелика та орієнтується на різноманітні вироби та різних клієнтів. Окрім того, кілька серій виробів можуть виготовлятися паралельно. У підсумку витрати часто змінюються, оскільки сировина, її вартість та обсяги можуть бути різними.

Опитані „Практикою управління” фахівці стверджують, що на підприємстві, на якому панує великосерійний тип виробництва, найбільшу частку у собівартості готового виробу становлять: 1) сировина та допоміжні матеріали, за ними йдуть 2) зарплата, 3) амортизація основних засобів, нематеріальних активів, 4) загальновиробничі витрати (послуги сторонніх організацій), 5) комунальні послуги (електроенергія, водопостачання) та зв’язок.

За даними звіту „Діагностика сектору меблів України” (жовтень 2006 р.), виконаного на замовлення проекту БІЗПРО, рентабельність виробництва меблів становила 15–20%. При цьому дещо нижчою вона для виробництва меблів для дому – 10–15%, і вищою для виробників офісних, торговельних меблів, меблів для громадських приміщень.

Досвід фахівця

Володимир Музичко, директор та власник вже згадуваного ПП „Галич-Гранд” має освіту архітектора, яку здобув у 90-х роках. Тоді, за його словами, панував занепад у сфері архітектури та будівництва, який і спонукав його зайнятися дещо іншою справою – меблями та інтер’єрами. „Інтер’єри та меблі – це також архітектура, проте іншого масштабу. У 1997 році мені вдалося придбати комп’ютер і почати працювати з комп’ютерною графікою, розробляти візуалізації для інтер’єрів, – розповідає пан Володимир. – Це була приємна несподіванка для замовників, яка дала змогу рухатися вперед.” Спочатку він розробляв меблі сам, згодом – з найманими працівниками, а пізніше співпрацював з будівельними організаціями, розвивав виробництво меблів на одній з фірм, після чого вирішив працювати самостійно. ПП „Галич-гранд” було зареєстроване навесні 2006 року.

Зараз ПП „Галич-гранд” працює у ніші середніх та дорогих виробів. Окрім суто виготовлення корпусних меблів, розробляють ще й інтер’єри. Основні клієнти фірми – юридичні особи, хоча іноді трапляються і приватні замовлення. За словами Володимира Музичка, фірма розробляє індивідуальні серії меблів для корпоративних клієнтів – мереж банків, готелів, операторів мобільного зв'язку, торговельних центрів, закладів охорони здоров'я, громадських установ. Зокрема ПП „Галич-гранд” працює з ВАТ „Універсал-Банк”, а цей банк зараз динамічно розвиває свою мережу. У випадку „Універсал-Банку” корпоративний стиль інтер’єру був заданий замовниками, оскільки він чітко прописаний, і відділення банку повинні виглядати однаково і в Україні, і за кордоном.

„Дехто з клієнтів ПП „Галич-гранд”, – розповідає пан Володимир, – має вже розроблений власний фірмовий стиль, і потрібно лише правильно підібрати матеріали та фурнітуру, щоб вийти на потрібну цінову пропозицію та експлуатаційні характеристики, але в більшості випадків дизайнери фірми оптимізують наявні проекти або повністю розробляють нову концепцію дизайну відповідно до завдання замовника”.

Цікавим проектом була розробка меблів з використанням світла і таких різноманітних матеріалів, як скло, пластик, MDF та штучний камінь СОRІАN для одного з нових Центрів обслуговування абонентів ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.” у Львові.

Рис. 5. Стійка розроблена та виготовлена ПП „Галич-гранд” для ЦОА ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” у Львові.

Робоча поверхня стійки, яка починається з вбудованого монітора, виготовлена з штучного каменю CORIAN, вона суцільна, без видимих стиків, в прорізі торця вмонтоване скло з люмінесцентним підсвіченням синього кольру. Фа

Теги та ключові фрази
Поклейка заготовок на шкільні крісла, єспорт та імпорт дитячіх меблів України, товщина дсп в меблях brv, які станкі потрібні для корпусних меблів, стільниці ламіновані 700 мм. нестандартні ціна, фото продукції інтерплит надвірна, яка сировина використовує на підприємстві виготовлення меблів, верстати необхідні для меблевого виробництва, обладнання в меблевий цех, на скільки груп поділяють існуючи верстати


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку

Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію


   



Інші статті
09.02.2010р.

Стелажі для деревообробки 1

Склад – стратегічно важливий об’єкт будь-якого деревообробного підприємства, адже там зберігають сировину і матеріали, що необхідні для безперервної роботи підприємства. На складі зберігають також готову продукціє. Зрозуміло, що підприємство не зможе працювати без сировини, але воно також не може працювати, якщо немає куди дівати готову продукцію, а безпосередньо в цеху її багато не складеш.

26.01.2010р.

Новинки лідера

Ми розпочинаємо серію статей про технологічні новинки, запропоновані на ринку групою Leitz. Спектр її товарів охоплює увесь асортимент високоточних інструментів, які застосовуються на верстатах для розкрою масивної деревини, для виробництва дерево-похідних та синтетичних матеріалів.

Більше статей за тегами
вагонка киев цена
При використанні матеріалів посилання на www.derevo.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.
kremen-decor.com.ua