Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію






Останні новини
Останні новини
Зоя Темнохудова: «Збереження лісу потребує виваженої державної політики»
09.09.2020р.

Закарпатський ліс — коштовна скарбниця України. Ліси займають 51,2 відсотка...

Сушильные камеры для древесины Termolegno в Украине
04.09.2020р.

Компания Мегарес больше 10 лет представляет на рынке Украины итальянскую...

Рівненська область через 30 років може залишитися без лісу - дослідження
27.08.2020р.

За рік, із серпня-2019 до серпня-2020 року, в Рівненській області вирубали лісу у два...

Захисний план для лісів
12.08.2020р.

Україна готує нову стратегію управління зеленим надбанням — які юридичні...

«Хвойний дуб» завойовує простори Черкащини
12.08.2020р.

На Черкащині вже не перший рік вводять європейську модрину до лісових...



***
Опитування
Опитування
Опитування

Мораторій на вивіз кругляка хочуть відмінити, а в Ви за чи проти?

Ваш помічник
Ваш помічник
5826
15.04.2009р. |
Дикоплодові на схилах Карпат

Лісові угрупування за складом і будовою мають регіональний характер і дуже динамічні. Родина розоцвітих (Rosaceae) – невід’ємна частина природного комплексу українських Карпат.

Переважають яблуня, груша, слива, горобина, черемха. Саме вони створюють неповторну кольорову гаму навколо нас, зміцнюють, зв’язок людини з природою, активізують наш відпочинок. Вони не тільки привабливі, а й корисні, мають величезне господарське значення (лісівниче, харчове, промислове). Ростуть в усіх частинах світу, найбільше – в помірній кліматичній зоні. „Сімейка, мов у Омелька”: нараховує близько 2000 видів. В Карпатах нараховується 70 видів дикоплодових дерев та 110 видів чагарників, по всій гірській вертикалі – від рівнин до полонин. Загальний ареал – від Атлантики до Камчатки і на інших континентах. Приваблює в розоцвітих все: – і квіти, і плоди, і запах, і нектар, і деревина. Для багатьох диких тварин і птахів вони надійний та єдиний притулок, що захищає і годує в предковічній гущавині пралісів, на старих вирубках, галявинах, по бережках та потічках і навіть на кам’янистих схилах та перевалах завжди можна знайти плодові дерева та ягідні чагарники. Безпосередньо в ярусі корінних деревостанів, під наметом, росте горобина, черешня, груша, глід і багато інших.

Яблуня лісова (дичка, кислиця) очолює рід яблуневих (Padus). Вона найбільш світлолюбива, суцільних масивів чи груп не утворює. Досить довговічна. В сприятливих умовах доживає до 300 років. Дійшла до нас із кам’яного віку. У ті далекі часи життя наших предків значною мірою залежало від природних дарів. Народна любов до дикорослих збереглася й до нині. З поширенням „культурних” садів роль „дичок” не зменшилася. Садівники та селекціонери шанують їх як надійні „підщепи”, що підсилюють властивості похідних сортів, зокрема, морозостійкість, врожайність, смак. А самих сортів виведено, за останніми даними, близько 10000 (тільки офіційно зареєстрованих).
Найбільшою популярністю користуються такі види яблунь: лісова, східна, сибірська, маньчжурська, сливолиста, Сіверса, Недзвецького (занесена в „Червону книгу”). Всі вони є в арборетумі Мукачівського дендрарію (господарі: Мукачівський держлісгосп та Карпатська лісодослідна станція). На жаль, на Закарпатті, як і всюди в Україні, спостерігається жахливий незрозумілий процес винищення „живих” продуктивних садів, а землі пускають „на торги”. Попаювали, покорчували і здали в оренду. Колись у запорожців було гасло: „Ганьба панам-орендарям!” (Яворницький). Тим часом вже й виноградники корчують, а з яблуневих колод роблять паркет, пиломатеріали, меблі. Деревина яблуні з червонувато-білою заболонню та світло-бурим ядром суцільна, міцна, приваблива. Гріх таку деревину „пускати” на дрова... Але ж плоди „джонатани”, „ред-мелби”, „білого наливу”, „зимового буського” (що на Львівщині) або „ренету” не можна ні з чим порівняти. А сік, вино, мед: до речі, з одного гектара яблуневого саду можна дістати 20 кг меду.

До підродини яблуневих „ромбоїдів” (Romoidеae) належить рід груша (Pyrus), що має близько 30 видів, майже всі в північній півкулі. На Закарпатті груша – „казкове дерево” (див. книгу Івана Ханти „Дарунки груші”, Ужгород). Знаємо й поважаємо і такі груші: звичайну, верболисту, лохолисту, усурійську та інші. Останню використовують садівники, як найкращу, стійку до негараздів підщепу. В молодих лісах груша часом створює чималий домішок, особливо в передгір’ї та в зеленій зоні. Вона має глибоку кореневу систему і сприяє вібростійкості лісу. Плодоносить рясно і щороку. Ще зовсім недавно в Карпатах лісокомбінати заготовляли до 30 тисяч тон грушок та кислиць на рік. І диких кабанчиків було більше.

Груша досить світлолюбива, але менше, ніж яблуня. Посухостійка, не вибаглива до ґрунту. Наприклад, груша лохолиста мала би рости в Карпатах, на кам’янистих розсипах. Серед інших диких аборигенів груша виділяється більш якісною деревиною. Та й стовбур у неї високий та стрункий. З деревини виготовляють декоративний паркет, музичні інструменти, меблі, канцтовари, приклади для дорогих мисливських рушниць. Після незначної „косметики” (підфарбування) груша замінює ебенове (червоне) дерево. В лісових культурах груша відносно швидкоростуча. Росте поряд з дубом, обганяючи його, а потім переходить у нижній ярус як тінепідгон.

Горобина (Sorbus) нараховує 80 видів. З них найбільш цікаві: звичайна, садова (домашня), гібридна (десертна, слабосолодка), вільхолиста. Ареал широкий, досягає тундри. Дерево досить високе – 15–20 м, діаметр до 30 см, вік 200–300 років. В соснових лісах може утворювати суцільний підлеглий ярус (Слобожанщина). Зимостійка, дуже декоративна, особливо восени, коли вкривається з помаранчово-червоними супліддями-китицями. В Карпатах доходить до верхньої межі лісу, субальпійського поясу, де цвіте до червня-липня. Досить тіневитривала. Невибаглива щодо вологи: однаково добре почуває себе і на сухуватих, і на вологих ґрунтах терас і заплав. Плодоносить щороку, починаючи з 8-річного віку. Плоди горобини мають величезне поживне і лікарське значення. За вмістом цукру (5,1%), кислот (2,4%), дубильних речовин (0,5%), а також аскорбінових кислот, вітамінів, спирту. За вмістом глюкози, фруктози, сахарози перед горобиною поступаються чорна смородина і лимони. Крім того, горобина щедрий медонос. Солодкоплідна форма, що походить з Моравії, вміст цукру в плодах має до 10,5%. На Закарпатті останнім часом поширена горобина чорноплідна (аронія) – надійний лікар (знижує тиск). Плоди горобини звичайної вживають як в’яжучий, кровоспинний, сечогінний, проти дизентерійний засіб. Деревина також має неабияку цінність – тверда, пружна, добре обробляється, полірується, використовується на вироби ширвжитку.

Черемха, або черемшина (гуц.), роду Padus. Належить до підродини сливових (Prunoideae) разом з абрикосом, мигдалем, вишнею та черешнею. Всього близько 20 видів. Дерева до 10–20 м висоти. Заслуговує на увагу черемха пізня (P. Serotina), що походить з Північної Америки. У себе на батьківщині вона досягає 30 м висоти. Посухостійка, зимостійка, до ґрунтів невимоглива. Росте доволі швидко. Плодоносить з 5 років досить рясно. Плоди чорні, мов грона винограду сорту „Отелло”, їстівні, лікувальні. Має форми: плакучу, пірамідальну, строкату. Добре переносить обрізку. Дає буйну поросль навколо материнських дерев. Тому її вважають меліоративною породою і можуть використовувати для закріплення еродованих схилів. Деревина міцна з красивим ядром.

Слива (Prunus) з тієї ж родини розоцвітих, хоча має білі квіти. Як плодове дерево, введена в культуру ще до нашої ери. Нараховує близько 200 видів і сортів, більшість з них походять від сливи домашньої (P. Domestica), батьком якої є терен (P. Spinosa). Сливу шанують на Закарпатті. Є пропозиції ввести її в герб цього краю. Популярною вона стала, мабуть, завдяки своїм плодам, цукристим, соковитим, багатим на вітаміни. Вони гарні як у свіжому, так і в переробленому вигляді. Варення, джем, а ще сливовиця – відома домашня горілочка. Як бачимо, це – дерево-легенда. Але в Китаї чомусь квітка сливи – емблема зими. Відома вона була і в Київській Русі (садки Ярослава Мудрого).

Про розоцвіті написано багато. Вони варті того. Нагадаємо про агротехніку та технологію їх вирощування. Вона також має давні традиції. Ось основні: підготовка насіння до сівби, вирощування сіянців та саджанців у розсадниках.

Для успішного пророщування насіння потрібна досить тривала стратифікація: у вишні і сливи – 150 днів, у яблуні та груші – 90, у горобини 180–200 днів. Субстрат – торфяно-піскова суміш. Великі партії насіння можна пророщувати в земляних траншеях у затінених місцях. Найліпше, звичайно, в ящиках у спеціальних сховищах. Норма висіву яблуні, груші та горобини – 2 грамами на погонний метр, черемхи – 8–10 грам на погонний метр, сливи – 30. Догляд за сіянцями в розсадниках – прополювання та розпушування ґрунту. Сіянці сортуються і дорощуються в шкілках. Для посадки можна використовувати сіянці 50–70 см висоти, саджанці – більше 1 м. Дикоплодові найліпше вводити в крайні, освітлені ряди лісових культур, а також куртинами та кулісами на староорних землях, вирубках деградованих дібров та ялинників. Не забувайте про щеплення дичок-аборигенів, а також створення кормових реміз для тварин у мисливських господарствах та на високогір’ї.

За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Деревообробник"
derevo.com.ua

 
Теги та ключові фрази
чи росте акація в карпатах, акація в карпатах, чи росте акація в карпатах?, чи росте в карпатах акація, норма висіву яблуні та груші, дерево з червоними супліддями китицями, яблуні карпат, дикі плоди закарпаття, плодові карпатських лісів, порівняйте плоди дикої лісової яблуні з додати культурних сортів
Більше статей за тегами


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку

Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію


   



Інші статті
10.04.2009р.

Акація біла. Locust. Рід Robinia

Рід Robinia– листопадні дерева, які належать до родини бобових (Fabaceae). Батьківщина – Північна Америка (схід США та північ Мексики), де нараховується майже 20 видів. До Старого Світу окремі види завезли майже 300 років тому.

17.05.2008р.

Акація: від Канберри до Одеси

Господарча цінність акації білої вражає. Деревина за фізико-механічними показниками посідає одне з чільних місць, переважаючи дуб, бук, горіх волоський, модрину (щільність 800 кг/см2, верхня межа міцності сягає при розтягуванні 1760 кг/см2, при статистичному згинанні 1550 кг/см2).

вагонка киев цена проектуємо сушильні камери
При використанні матеріалів посилання на www.derevo.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.
kremen-decor.com.ua