Оператори запевняють, що не формується і відкладений попит на дерев'яні будинки. "Потенційні покупці не тільки рідше підписують договори на будівництво, але взагалі рідше цікавляться будинками", - запевняє пан Ткаченко. "Коли немає грошей на будівництво, а є тільки бажання коли-небудь мати дерев'яний будинок, це не можна назвати відкладеним попитом", - додає Кирило Бондар. Втім, не всі гравці ринку "випромінюють" песимізм.

"Не знаю як в інших компаніях, але ми спостерігаємо приріст обсягів реалізації. Мабуть, почав працювати відкладений попит, який був сформований у 2009-2010 рр.. Думаю, що криза закінчилася. У довгостроковій же перспективі у вітчизняного ринку дерев'яних будинків дуже хороший потенціал для зростання ", - відзначає Юрій Павлюк, директор компанії" Аттіка-стиль "(м.Київ; виробництво та будівництво будинків з клеєного бруса; з 1999 р.).

Виживання

Усі без винятку оператори в першу чергу думають про те, як вижити. "Прибуток, отриманий компанією в 2010 р., ми витратили на утримання фірми", - нарікає Олексій Меренков. Щоб продовжувати працювати, гравці змушені скорочувати витрати на утримання підприємств, як ніколи за весь кризовий період.

"Поки ми самі займаємося будівництвом і обслуговуванням дерев'яних будинків. У нас є архітектор, виконроб, офісні працівники ... Але рентабельність зараз настільки низька, що доводиться скорочувати співробітників. На ринку вже багато фірм, які зменшили кількість працівників до 2-3 чоловік, при цьому практично всі будівельні роботи віддають в аутсорсинг. Якщо ситуація не зміниться, до кінця 2012 р. на ринку не залишиться великих операторів, що пропонують широкий перелік послуг ", - говорить пан Меренков.

До речі, поки на великих операторів припадає близько 45% ринку дерев'яного домобудівництва, відповідно, на дрібних - близько 55%.

Причому обидві категорії обрали різні тактики виживання. Дрібні напівлегальні фірми, затверджують їх легальні побратими, відверто демпінгують і перехоплюють замовлення великих фірм.

"Досить часто ми робимо замовнику проект, кошторис, а потім він пропадає і з'являється вже через два роки і просить, щоб ми переробили кимось побудований будинок", - говорить пан Бондар. "У легальних компаній багато" дурної "роботи. Буває, приходять замовники з каталогом або вже з готовим проектом будинку і просять розрахувати будівництво будинку "під ключ", в тому числі з внутрішньою обробкою приміщень, мебльованими кімнатами, вбудованою побутовою технікою, сантехнікою та каміном. Але почувши ціну за такий будинок, замовники часто йдуть шукати будівельників, які згодні працювати "за хліб і воду". Тому ми вважаємо тільки вартість дерев'яної частини будинку плюс вартість наших робіт, і вже не розраховуємо ціну будинку "під ключ", - розповідає пан Меренков.

У той же час самі великі гравці "за хліб і воду" працювати не готові: тільки з початку поточного року імпортні та вітчизняні дерев'яні будинки виросли в ціні в середньому на 15%. "Дорожчають українські лісоматеріали, паливо та інші матеріали. Приміром, якщо в 2010 р. ми купували 1 куб.м деревини по 450 грн., То зараз - по 500-530 грн. ", - Говорить пан Бондар.

"У Фінляндії та інших європейських країнах криза закінчилася, активізувалося будівництво житла, підвищується вартість матеріалів. Як результат, підвищується вартість будинків. При цьому наші партнери не можуть продавати будинки в Україні дешевше, ніж в інші країни. Поки ціни в нас за рахунок зменшення маржі залишилися на рівні 2009 р. (у доларовому еквіваленті) ", - стверджує пан Меренков.

Але, як не крути, чим менше будинків продають оператори, тим більше вони намагаються заробити на споруджуваних, щоб утримувати підприємства. "До того ж, як показує практика, зниження цін не приводить до збільшення обсягів реалізації - покупців від цього більше не стає", - наполягає Євген Ткаченко.

Туманне майбутнє

На думку операторів, майбутнє у ринку дерев'яних будинків досить туманне. За їхніми попередніми прогнозами, в кращому випадку показники на ринку дерев'яного домобудівництва в 2011 р. залишаться на рівні 2010

Гравці нарікають, що в України немає культури дерев'яного домобудівництва. "Наприклад, в Росії, згідно з офіційною статистикою, в загальному обсязі введеного в експлуатацію індивідуального житла дерев'яні будинки займають перше місце, залишаючи позаду цегляні, кам'яні і монолітні будови.

Але якщо в Росії споконвіку будувалися дерев'яні будинки, то в України були мазанки. На жаль, мазанки зжили себе, а до дерев'яних будинків українці в основній своїй масі поки не звикли ", - іронізує Кирило Бондар. Довіра до дерев'яних будинків підриває і стереотип, що вони коштують дешевше кам'яних.

"Через стереотип, що дерев'яний будинок має бути дешевшим кам'яного, замовники" викручують "руки операторам, і ті починають економити на всьому. Кінцевий результат при цьому не радує ні замовника, ні забудовника. Між тим навіть у розвинених країнах Європи не кожен може собі дозволити дерев'яний будинок через високі ціни на них ", - говорить Андрій Ветушко, директор представництва компанії "Honka-Україна" (м.Київ; поставка комплектів будинків з Фінляндії; з 1997 р.) .

До того ж, як запевняють оператори, українці не звикли до напівзаходів. "Наприклад, у Фінляндії будується багато дерев'яних заміських будинків площею 80-120 кв.м, де спальня займає 7-10 кв.м і немає підсобних приміщень. В Україні потенційні замовники навіть не розглядають такий будинок як варіант - площі повинні бути мінімум 180-200 кв.м ", - говорить Олексій Меренков.

Ринок у цифрах

Товар, реалізований на ринку: дерев'яні будинки з цільної колоди (оциліндрованої колоди, профільований брус), клеєного бруса, каркасно-щитові будинки, зруби ручної роботи.

Обсяг ринку (у роздрібних цінах): у 2009 р. - близько $ 216 млн, в 2010 р. - $ 200 млн, у 2011 р. (прогноз) - близько $ 200 млн.

Кількість суб'єктів ринку: приблизно 30 великих і середніх виробників, близько 20 імпортерів.

Структура реалізації (у кількісному вираженні): вітчизняна продукція - близько 90%, імпортна - близько 10%.

За інформацією журналу БІЗНЕС №21 (956) від 23.05.2011