DEREVO.info - інформаційний портал деревообробної галузі www.derevo.info

2470
04.11.2007р. |
Велетні на скелях

Шановний читачу! Чи доводилось Вам зустрічати в лісі дорослі екземпляри дуба, стрункі стовбури яких вкриті дрібнотріщинуватою ільмоподібною корою, крона яких правильної овальної форми з тонкими сучками, листя на довгих черенках, а жолуді сидячі. Це дуб скельний, який представлений в Карпатському регіоні, полігенній рівнині та Криму. Цінна лісоутворююча порода, яка за фізико-механічними властивостями деревини не поступається дубу звичайному, а за лісівничими – має переваги. Деревні ресурси дуба скельного широко використовуються для виготовлення столярних виробів, паркету, винної та пивної клепки, отримання фанерника, екстрактної сировини та спецсортиментів. Особливості рисунка деревини роблять її привабливою для меблевої промисловості.

Дуб скельний поширений переважно в передгір’ї Закарпаття, де виступає як головна порода в корінних деревостанах свіжої грабової діброви і судіброви, сухої судіброви на схилах південних експозицій висотою 150-300 м над рівнем моря та на схилах різних експозицій у свіжих та вологих букових дібровах і судібровах до 300-400 м абсолютної висоти. Крім того, дуб скельний зустрічається в домішці на тіньових схилах у свіжих грабових бучинах і субучинах до 400-500 м над рівнем моря.

А на північно-східному макросхилі в Дністровсько-Прутському межиріччі домінуючими типами лісу є свіжі та вологі грабові, букові судіброви та діброви з дубом звичайним. Дуб скельний тут трапляється лише в домішці на горбогір’ї у свіжих і сухуватих типах умов місцезростання. Вниз за течією Дністра участь дуба скельного в насадженнях Івано-Франківського, Коломийського і Хотинського держлісгоспів зростає. В східній же частині Хотинщини біля Дністра зустрічаються оази сухої та свіжої діброви з дубом скельним.

В Передкарпатті в дубово-ялицевих лісах, як правило, відсутня домішка дуба скельного. Проте, за даними Інституту екології Карпат, в урочищі Губичі Добромильського лісництва Старосамбірського державного лісомисливського господарства на висоті 420 м над рівнем моря на площі 16 га розташоване єдине в Передкарпатті рідкісне за структурою лісорослинне угруповання дуба скельного з ялицею білою.

На Буковині в межиріччі Прута і Серета в дубово-букових лісах у складі порід, крім дуба звичайного, нерідко трапляється домішка дуба скельного високої продуктивності. Попри суперечки фахівців стосовно визначення їх лісотипологічної ідентифікації, все ж відзначимо високу стійкість дуба скельного у конкуренції з дубом звичайним і буком. До речі, в цих умовах ще збереглись залишки високопродуктивних стійких дібров, зокрема в Кузьмінському лісництві Чернівецького держлісгоспу, де на гектарі лісу нараховується понад 250 екземплярів дуба скельного.

Не можна оминути увагою високогірні насадження дуба скельного, розташовані в Кузій-Свидовецькому і Угольському лісництвах Карпатського біосферного заповідника в Закарпатті. Тут дуб навіть на висоті 900-1100 м над рівнем моря нормально функціонує, плодоносить і здатний давати повноцінне насіннєве потомство під наметом лісу, виживання якого можливе за умов поліпшення освітлення. Ці унікальні лісорослинні угруповання, які існують завдяки теплому, м’якому клімату і збереглись через бездоріжжя та включення їх в заповідний фонд, варто вилучити із зони повної заповідності, щоб мати можливість здійснити в них належні господарські заходи і таким чином зберегти їх для майбутніх поколінь.

Стан деревостанів дуба скельного далекий від оптимального. Більшість з них мають невисоку продуктивність, не стійкі проти біотичних і абіотичних чинників, характеризуються значною розладнаністю. Середній запас стиглих деревостанів вдвічі менший від можливого і становить 200-250 м3/ га. Такі ліси не можуть належно виконувати народногосподарські та екологостабілізуючі функції. Це особливо характерно для передгір’я північно-східного макросхилу, яке, згідно зі схемою еколого-економічного районування, розробленою Інститутом екології Карпат, віднесене до смуги дуже сильної антропогенної трансформації біогеоценотичного покриву. Тому потрібні першочергові господарські заходи поліпшення стану лісів.

Для дуба скельного найбільш загрозливим конкурентом є бук, частково граб. Так, за даними Закарпатської лісової науково-дослідної станції в Чинадіївському лісництві Мукачівського держлісгоспу в типі умов місцезростання С33 зрубано корінний деревостан зі складом 9Дс1Бк. Через 25 років на цій ділянці насадження мало склад 9Бк1Дс, де бук природного походження. З огляду на такий стан на всій території формації дуба скельного відбувається небажана трансформація структури насаджень, де реконструктивний фонд займає 64% площі. Зміна дуба скельного відбулась, переважно, на бук, граб, дуб північний і смереку. Тому літературні повідомлення щодо площі, займаної дубом скельним, враховуючи швидкоплинність в різні періоди зміни складу порід в молодняках й те, що дуб скельний окремо не враховується, між собою суттєво відрізняються. Наші орієнтовні підрахунки свідчать, що в Карпатському регіоні дуб скельний поширений на площі близько 18 тис. га.

Дуб скельний має ряд суттєвих переваг перед дубом звичайним. Він менш вимогливий до трофності і вологості ґрунту, що дає можливість успішно освоювати еродовані та щебенисті землі. А здатність просування високо в гори забезпечує значне розширення площі дубових насаджень в Карпатах. Наші дослідження, виконані у Великодільському, Жденівському та Лужанському лісництвах в Закарпатті свідчать про успішний ріст культур дуба скельного у свіжих та вологих бучинах до 700 м над рівнем моря. У віці 8-10 років рослини дуба цілковито змикаються кронами, характеризуються високою збереженістю і хорошим ростом. Є всі підстави стверджувати про можливість культивування дуба скельного та теплих південних експозиціях, відкритих до Угорської пушти, й на вищих гіпсометричних рівнях.

Розроблений УкрНДІгірліс комплекс господарських заходів з вирощування високопродуктивних і стійких насаджень до цільової програми «Діброва» націлює на розширення площі дубових насаджень приблизно вдвічі. Природне поновлення дуба скельного в корінних типах деревостанів з оптимальними умовами освітлення при зімкненні материнського намету 0,6-0,7 задовільне і може витримувати затінення до 6-7 років, не перетворюючись в «торчки». Нормативними документами передбачено використання в дубових лісах різних способів рубок головного користування, але на практиці найбільшого поширення набув лише суцільно-лісосічний спосіб, який в комплексі з недосконалою технологією лісозаготівель не забезпечує належного збереження природного поновлення дуба скельного. Хоча досліди з випробування в дубово-букових лісах групово-вибіркових рубок, виконані працівниками Закарпатської лісової науково-дослідної станції в Мукачівському держлісгоспі, засвідчують їхню високу ефективність. Оптимальні екологічні умови для природного поновлення дуба скельного мають місце у «вікнах», які утворюються після рубок. Таким способом рубок треба освоювати більше лісосік.

За відсутності на зрубах задовільного природного поновлення застосовуються суцільні або часткові культури. Заготівлю жолудів, вирощування сіянців треба проводити окремо. Формуючи первинні склади насаджень в дібровах і судібровах з дубом скельним, участь дуба доводять до 6-7 одиниць. В домішці використовують природні супутники дуба, як-от клен гостролистий, явір, ясен звичайний, ільм, граб, липа серцелиста, а в Закарпатті ще й липи широколиста і срібляста та ясен вузьколистий. З-поміж цінних інтродукованих лісоутворювачів належну увагу слід приділяти модрині європейській, яку треба вирощувати у свіжих дібровах у судібровах, впроваджуючи в склад порід в кількості 3-5% біогрупами. Розміщуючи дуб кулісним, кулісно-ланковим способом та групами розміром не менше як 5х5 м, лісогосподарськими заходами формують умовно-корінні, складні за структурою, змішані за складом насадження.

На свіжих зрубах в бучинах і субучинах з груповим підростом бука культури дуба скельного створюються садінням стандартних 2-річних сіянців групами.

Більше уваги слід звернути на вирощування дуба скельного як головної породи і як домішки в дубово-букових насадженнях на горбистих свіжих і сухуватих умовах місцезростання у Івано-Франківському, Коломийському, Чернівецькому і Хотинському держлісгоспах. Це порода помірного м’якого клімату, тож різких коливань температури в бік холоду не переносить і віддає перевагу горбистому рельєфу і сонячним схилам. Верхня максимальна межа поширення дуба скельного в Передкарпатті становить 500 м. Такі переваги перед дубом звичайним і висока якість деревини ставлять дуб скельний на перше місце на гірських схилах і горбогір’ї.

В культурах дуба скельного застосовується традиційна технологія, пристосована до різних умов місцезростання з врахуванням біоекологічних особливостей порід. Виконуючи агротехнічний догляд, слід пам’ятати, що дуб скельний в перші роки росте повільніше і в змішаних з дубом звичайних насадженнях поступається йому в рості, тому в цей період слід вибирати менш цінні особини дуба звичайного, які обганяють в рості дуб скельний. Найбільш ретельний догляд треба проводити на зрубах, де зростають куничник, шучник, інші злаки.

Незадовільний стан деревостанів цієї дуже цінної породи, небезпека періодичних вражень листогризучими, невпинне зменшення займаної площі у формації дубових лісів має змусити нас повернутись обличчям до проблеми збереження осередків дуба скельного і поліпшення стану його насаджень.

Ананій ГАВРУСЕВИЧ,

старший науковий співробітник УкрНДІгірліс ім. П.С.Пастернака,

кандидат сільськогосподарських наук.

м. Івано-Франківськ

Газета "Деревообробник"