Закрити

  Авторизація

Логін
Пароль
Запам'ятати на 2 тижні?

Забули пароль?
Якщо ви незареєстровані, пройдіть реєстрацію
Опитування
Опитування
Опитування

Мораторій на вивіз кругляка хочуть відмінити, а в Ви за чи проти?

Новини
Вже традиційно міжнародна виставка ДЕРЕВООБРОБКА 2022 збере усіх 7-10 червня, хто пов'язаний з деревообробкою і не тільки.

Держлісагентство розробило нові правила, за якими вже в цьому році почне відбуватися заготівля деревини. З найважливішого – віднині основна перевага надається вибірковим методам, рубкам...

Більше новин за тегами
Статті

Цього вимагають від організаторів аукціонних торгів вітчизняні деревопереробники. Нинішні умови проведення аукціонів із продажу необробленої деревини, які створило Державне агентство...

1662
21.06.2011р.
...А НА ЛІСНИКА – МІШОК?
Чому неліниве село, у якому споконвіку біля хат не ставлять лавочок, бо не звикли розсиджуватися, стало своєрідною столицею підпільних пилорам?

Цієї весни у Лобні помер колишній майстер лісу Залізницького лісництва Володимир Павлович Дудко. Простого поліського хлопця (його вдові тільки 43) спіткала маловідома у цих краях і малозрозуміла для світу хвороба Альцгеймера, від якої страждав і президент США Рональд Рейган. Хвороба абсолютно стирає усяку пам'ять.

– Чотири роки не спускали з нього очей. Усіх забув: і мене, і дітей! – того дня, коли ми побували у Залізниці, Марія Петрівна Дудко (на фото справа) саме чергувала у лісництві.
Жінок на посаді майстра лісу, яка вимагає, крім знань, і великої фізичної витривалості, на всю Волинську область тільки дві. Ще одна колега Петрівни працює у Ковельському держлісгоспі: було, що до її горла, коли застала на обході самовільну рубку, приставляли ніж... Тому вдові Дудка потрібна була і мужність, аби змінити на небезпечній роботі чоловіка. А якщо на самовільній порубці затримаєш сусіда чи кума?!

– Затримаю – не відпущу! – каже твердо Петрівна, бо «роботою дорожить». Її родина після втрати основного годувальника живе з лісу: дві дорослі дочки – студентки Чернівецького медінституту – за навчання на платній основі розраховуються грошима за зібрані ягоди-гриби. Торік родинонька (є ще 14-річний син) таким чином заробила аж 15 тисяч гривень. Цього літа ягоди не вродили, то дівчата знайшли інший зарібок – на... іконах, допомагаючи їх виготовляти одній чернівецькій майстрині. Покійний чоловік не надто ділився з Марією своїми проблемами. Інколи кидав, що «мав конфлікт, бо того застав на самовільній рубці, у того конфіскував бензопилу і склав акт...» На загальне щастя, її обхід – надто далеко від Лобни з Залізницею, на кордоні з Рівненщиною, від дому 20 кілометрів. Туди місцеві «самовольщики» майже не доїжджають. Чоловік, розказує вдова, захворів дуже раптово. Появу у нього хвороби Альцгеймера лікарі списували то на стреси («А я їх і не помічала!»), то на алкоголь («Всі скажуть, що він не зловживав!»). Бабусі-цілительки, по яких вивозили хворого, в один голос стверджували, що «був удар». Помічник лісничого Анатолій Васильович Поліщук переказує версію, котру в окрузі і через чотири роки не відкидають:
– Є дані, що Дудку накинули на голову мішок і дали по голові... Є дані, що натрапив на самовільну рубку.

Ще кілька років тому, коли колеги з сусідніх районів розказували про засилля у них підпільних пилорам, залізницькі лісівники відверто дивувалися.
– Як це: на село 40 чи 50 пилорам?! Не уявляли. Ще у 2003 році тільки в одного Івана Дорофійовича Куха стояла пилорама. А тепер їх у нас до... сорока.

У списку Залізницької сільської ради приватних власників пилорам – лише 23. Проте самі «підпільники», з якими пізніше поспілкувалася, погоджуються швидше з цифрою, названою помічником лісничого. І навіть стверджують, що пилорам... понад сорок! Бізнес цей є відверто легальний, хоча начебто нелегальний. Навіть у скромному сільрадівському списку з 23-х господарів тартачків лише четверо показують найняту робочу силу. Ще кілька почали оформляти документи на узаконення виробництва.
– А решта, – розводить руками секретар сільради Лідія Борисівна Жилко, – «зайці»!
* * *
– А ви-те дозволу питали, аби сюди зайти? – не встигли ми ступити на подвір'я, де на повну потужність працював тартачок, зареєстрований на Василя Григоровича Дудка (у Залізниці півсела як не Дудки, то Черевки, то Жилки, то Кухи чи Лащі, – авт.), як з хати вийшла мама пилорамника Анастасія Іванівна. І тато – Григорій Купріянович. І дружина – Надія Василівна. Бо самого господаря удома не було.

– Це вже на мене бочку котитимуть, чого до них привів! – з цими словами помічник лісничого обачно відступив на сільську вуличку. Навпроти обійстя Дудків кілька залізницьких чоловіків обкладали гарною цеглою новий просторий будинок. Біля нього ми щойно поспілкувалися ще з одним членом пилорамної братії – Василем Григоровичем Латишем. Пилораму придбав, каже, лише кілька днів тому (а у сільрадівський список уже потрапив, – авт.). Де заробив? Працюючи простим робітником на пилорамах в інших. Будинок не його, а родича. Цегла ж для обмурування, яка мене зацікавила (біла і одна в одну), – аж з-під Києва, обухівська. Доставляють її місцеві ж залізницькі підприємливі хлопці. Де родич взяв гроші на таку домину?
– Так він вже 15 років, як оженився! – чудується запитанню 30-річний Василь. Мається на увазі, що за місцевими нормами за такий час гривня до гривні, «зелений до зеленого» – і вже з милим рай не тільки у курені.

– Щороку сільська рада виділяє по 10 – 12 ділянок під будівництво, – розказувала Лідія Борисівна Жилко. – Залізниця – село не ліниве. Багато їздять на заробітки у Польщу, Київ, Росію... Діти закінчують школу – і у Польщу збирати ягоди. Одне на одного дивляться і хочуть добре жити. У нас ледачих нема! Зроду-віку біля хат лавочок не ставлять. Люди не сидять. Коли чорниці починаються – від малесенької дитини до старої баби всі у ліс.
  У Залізниці модно – це добротну хату збудувати (і ми таки бачили такі «хати», які нагадують щонайменше клуб чи дитсадок, – авт.). Модно молодій сім'ї – придбати легкову автомашину. Весілля ж роблять просто шикарні (і модно дарувати на них вироби з золота...). І на 300 гостей, на 400, а було, мабуть, і до 500, коли один з власників пилорами одружував сина (у якого вже й своя пилорама...). Власники тартачків впевнено стають «олігархами» місцевого значення, випередивши за прибутками не лише торговельників, а й приймальників ягід і грибів. Символом благополуччя пилорами є придбання суперМАЗа. Чи суперЗІЛа... Чи кількох таких технічних «монстрів», потужних автомашин, якими відправляють свою продукцію. У селах сільради є, звичайно, і бари, проте пропити зароблене теж «немодно».

– Он у ближніх селах на Рівненщині (а Залізниця і Лобна з нею межують, – авт.), як неділя – так п'яні на паркани поспиралися і висять. На базарі у Кухотській Волі вже годині о дев'ятій ранку – той лежить, той спить... А у нас такого нема! І власники пилорам не візьмуть на роботу схильного до випивки, бо їм потрібна робота, і на самих тартачках пиятик однозначно ніколи не буває! – розказують селяни.
На обійсті ж Дудків, де нас спочатку зустріли, м'яко кажучи – недовірливо, робота кипить. Тартачок цілком легальний і навіть зареєстровано трьох найманих робітників. Продукцію (палети) відправляють через рожищенську фірму аж на... Італію.
– Італійці, переказували, з нас сміються, що таку якісну сировину переводимо на палети, а самі купуємо їхній пластик!

Дудки (батько і два сини) починали свій бізнес не з пилорами, а з землі. Був час, що тримали 11 (!) корів, садили по 3 гектари картоплі, по гектару моркви і буряків.
– З нас у селі сміялися, що так важко працюємо! – признається старша господиня.
І тепер тримають три корови та шестеро свиней. Одного вівса сіють три гектари! Мають Дудки і ЗІЛа, і два МАЗи, недавно придбали фуру DAF.
* * *
– І де вони всі дерево беруть? – це питання цікавить усіх, і найбільше, коли об'їдеш бодай кілька тартачків у Лобні чи Залізниці.
– Ми свого не беремо! – каже Григорій Купріянович Дудко. – Їздимо на Рівненщину, під саму білоруську границю, у такі хащі!.. Там були буревії, пожежі, а прибрати нікому, бо навколо постарілі села. Нас просять помогти, заготовити ліс!
– У нашому Любешівському державному підприємстві лісомисливського господарства офіційно в цьому році виписував ліс лише Іван Петрович Лащ. Виписав 100 кубометрів. Наскільки це багато?.. Переробить на пилорамі швидше ніж за місяць, – констатує помічник залізницького лісничого, визнаючи, що земляки на самовільні рубки у їхні володіння все ж «залітають», хоча переважно ліс заготовляють у глухих угіддях Рівненщини. – У цьому році складено вже 7 протоколів про порушення, проте це були дрібні партії, і штраф у двісті гривень сприймався як належне.

А не так давно, 10 серпня, один з майстрів лісу виявив факт самовільної порубки 15 кубометрів лісу. Вияснили, хто її скоїв, яким бусом у ліс їздив, скільки днів займався таким ділом... Довели чоловікові, виїхали з ним на місце правопорушення, він, каже Поліщук, «міцно каявся і просив його не штрафувати». Готовий був заплатити за дерево 9 тисяч гривень. А коли дописували протокол – вибрав момент, скочив у машину і втік з лісу.
– Знайшов уже собі захист, написав на нас прокурору, і тепер виправдовуватися треба нам!
Власники пилорам почуваються настільки непокараними, що один з них нещодавно відверто погрожував і керівнику районної податкової служби (жінці).
– До нього вас не повеземо, бо то буде могила! – так емоційно висловилися лісівники на мою пропозицію зустрітися з цим чоловіком.
– Немало власників пилорам готові легалізуватися, – визнають у Залізницькій сільській раді. – Та чи зацікавлена у цьому держава?.. Он Микола Трохимович Буснюк зробив усі документи, зареєстрував десь зо п'ять найманих робітників. Він думав, що платитиме податки так, як платить єдиний податок. Раз у місяць, а можна і раз у квартал. А то треба наймати окремого бухгалтера! Він згідний платити всі податки, але щоб ті гроші між Пенсійним фондом, соцстрахом і т. п. розподілялися не ним, а державним органом.
– Якби то були чисто мужицькі пилорами, простих селян, певно їх давно б прикрили! – вважають у Залізниці й Лобні. – Їдуть фури з продукцією мимо Любешова, Луцька – на схід і південь України. Хто їх перевіряє?! У селі й магазинчик не відкриєш так просто, як пилораму. Стільки штрафів накладуть, що або закриєшся, або зробиш так, щоб було вигідно і тобі, і ще комусь...
* * *
Сільськими вулицями їдучи до Залізницького лісництва, в одному дворі Анатолій Васильович Поліщук несподівано для себе зауважив підготовку до відкриття ще однієї пилорами. Та не має значення, буде вона двадцять четвертою чи сорок першою. Мамі-Україні і сільській раді, котра за півріччя від власників тартачків отримала у вигляді єдиного податку всього 10 тисяч гривень, від появи ще одного легально-нелегального виробництва прибутку не дочекатися.

Наталія МАЛІМОН.
Любешівський район Волинської області

 

www.viche.lutsk.ua

Теги та ключові фрази
Биография с. Лобна любешівського рн волинської обл, село залізниця бурштин, село залізниця любешівського району, тримаю шестеро корів, Дудко Василь Григорович, htt скільки буде йти з почта на Кухотську, робота в росії на пилорамі, дудко василь залізниця, Куплю молоду кобилу у любешівському р-н., Бурштин любешова


Поділіться цією інформацією в соцмережах, дякуємо за популяризацію порталу:
Також Ви можете:

Додати до закладок Підписатись Версія для друку





   



вагонка киев цена проектуємо сушильні камери
При використанні матеріалів посилання на www.derevo.info (для інтернет ресурсів з гіперссилкою) обов'язкове.
kremen-decor.com.ua